Падіння зацікавлення до Євробачення з часу неможливості повторення перемоги Руслани посилилось представленням на цей конкурс виконавців, яких в більшості українці там не хотіли бачити. Несприйняття Гренжолів європублікою ще зрозуміле-не наші проблеми і революційні пісні помаранчевого шляху вирішення їх хвилювали. Проте разом з Ані Лорак за них ще можна було вболівати, як за представників України.

 

Незважаючи на місце Сердючки,-переодягненого в жінку Андрія Данилко, багатьом в Україні стало ясно, що на конкурс від України їдуть за вподобанням багатих режисерів шоу-бізнесу. Не для симпатії людей чи з реальним шансом виграти і навіть не по політичному впливу привладної партії. Гроші, які приносить відомість виступу виконавця, посунуло решту. Прикриттям слугує Відбірковий конкурс, влаштовуваний в Україні за сумнівними правилами і з інтересом журі.

 

Невідомі особи вповноваженні Організаційним комітетом EBU делегують виконавців у столиці країн, де проходить Євробачення. Глядачі бачать попередній відбір як представлення Національними Телекомпаніями співаків, котрі відправляться представляти країну. З існування різних видів відбору від просто оголошення імені до серйозних змагань та неіснування офіційного єдиного регламенту конкурсів можна зробити висновок, що проведення останнього є справою організаторів від країн-учасників.

 

Свобода дій і необтяження головних організаторів контролем дотримання прописаних детальних умов проведення попередніх національних відбіркових конкурсів добре для розвинутих європейських країн. Для проблемних регіонів Східної Європи і Близького Сходу-це грунт для проростання скандалів. В 2009 корумпована Україна гримить на Європу суперечками навколо дискваліфікації реальної претендентки на перемогу Анастасії Приходько. Не проходять мимо і наслідки військових імперських претензій Росії до Грузії, де остання намагалась представити на конкурс політичне гасло «Ми не хочем Путіна».

 

Грузія і виконавці пісні “We don’t Wanna Put in” не сильно засмутились недопущення політичних пісень до конкурсу, не стали її змінювати і відмовились брати участь у «Євробачені-2009». Невидавання віз і загалом недозволення в’їзду громадянам Грузії до Росії й так робили виступ у Москві непевним. Грузини відспівали свою пісню по новинах світу, забойкотувавши недавню серпнево-вересневу російську агресію 2008 проти їх країни. Україна навпаки здивовано спостерігала «укріплення дружби» з Росією утвердженням Анастасії Приходько представницею Російської Федерації.

 

Україну та Грузію багато часу пропагували росіянам, як найпаскудніші держави світу, виправдовуючи потребу їх «виховувати і карати за непослух». Мотиви на лице і Національна Телекомпанія України послалась на це, як на найімовірнішу версію причин розвитку цілого ряду супровідних подій. Підозріло, коли росіянам не сподобалась грузинська пісня, а грузинам російські бомби, про що хотіли заспівати в Москві, і одночасно, громадянка країни-постачальника зброї Грузії (України) Анастасія Приходько виявляється переможницею їх конкурсу і виступатиме за Росію.

 

Судовий позов Приходько про проведення повторного півфіналу чи допуску її до фіналу з зупиненням проведення існуючого легко вписався у аргументи «російської змови по дискредитації українського національного відбору». «Не встигли написати пісню», яку хотіла виконати Анастасія Приходько, і з якою вона виграла у Москві, звучить непереконливо та не складає противагу звинуваченням у зриві стабільності національного відбіркового конкурсу.

 

Тільки от, якщо ФСБ курувало дестабілізацію українського національного відбіркового конкурсу, то чого просто його не засудили, не дали провести технічними і юридичними неможливими умовами. Їхати виконавцю, який позивався, на російський конкурс і представляти Росію необов’язково. Для демонстрації прихистку зневажених в Україні талантів достатнім було призначити скривдженому високе друге місце і розповісти про це по всіх доступних засобах масової інформації.

 

Помилково названа «українською» пісня, насправді всього лиш з українським приспівом, не головне протиріччя з традиційністю прихильності російської публіки. Питання у громадянстві та місці проживання. Росію буде представляти виконавиця поза меж «Необъятной России, верной Путину и не с вражеских стран». Непопулярна російська «Фабрика зірок» не могла зробити Приходько своєю для громадян Росії. Зате для російського шоу-бізнесу вона таки є в деякому роді своєю. Чим російський конкурс мабуть не відрізняється від українського і змагання проходять між бізнес групами, а не кількістю прихильників.

 

Дикувато виглядає план по дискредитацію і дестабілізації українського попереднього конкурсу Євробачення-2009, де ФСБ опрацьовує і забезпечує технологію «позивача»-дестабілізатора, а російські шоу-бізнес групи вирішують далі, яке місце йому займати у російському попередньому відбірковому конкурсі. Ставити в залежність престиж виступу і представлення Росії у відомому Європейському пісенному конкурсі від операції по дестабілізації українського відверто по-дурному.

 

На мою глядацьку думку, взагалі «валити» то не було що. Низький рівень виконавців і організації телевізійного голосування без конкуренції віддає перевагу російському. Зняти повністю виконавця від України через «звичайні внутрішні проблеми-нездатність» також практично нереально, поїхав би не зважаючи на судові рішення. Користі ні російському шоу-бізнесу, ні політиці від дестабілізації і дискредитації національного відбіркового конкурсу вартої зусиль нема.

 

Пісня, яку Анастасія Приходько заспівала у Москві, об’єктивно є кращою за виступ Лободи, що виграла в українському відборі. Національна Телекомпанія вчасно не зуміла зреагувати на фактично ніякий рівень пісень, з якого зібрались вибирати представника на Євробачення. Вимога дискваліфікованої Приходько, що вимагала поміняти пісню, йшла в розріз байдужості і самовпевненості організаторів українського відбіркового конкурсу. Не почули й Скрипку, який хотів «рятувати Євробачення від нудьги».

 

Повторення фрази «Якщо ти вважаєш, що Україну на Євробаченні представлятиме [ім’я виконавця]-телефонуй [номер виконавця] і отримай шанс поїхати з ним до Росії» після кожного з більше 10 співаків просто відкидає на 4-ому. Більше слухати один і той самий довжелезний вислів зовсім не хочеться. Що говорити про голосування. Тому сказати з впевненістю, що вибір телеглядачів незаперечний, не діє. Не було за кого голосувати, ще й не всіх у рівні умови поставили і аудиторію ширшу не залучали. Модернізуватись організатори не захотіли, вважаючи, що робили усе правильно.

 

По-людськи зрозуміти Анастасію Приходько можна і треба. Молодим в Україні проходу не дають ніде. Крім блатних і прислужкуватих молодої крові бояться, щоб найменше чином не проявила себе талантом чи ініціативою, бо це порушує комфорт застійного панування «досвідчених» кого-де. Образа на «таку Україну» київської дівчини поза підозрою на штучність. Русифікований Київ не дивую реалізацією Приходько себе у Росії.

 

Стала чи не стала Анастасія Приходько знаряддям свідомим чи несвідомим для дискредитації України, демонстрацією прийняття талантів і молодих «Росією», котрих кривдить «Україна» не настільки важливо у даному випадку. Усі про це подумали і сприйняли за реальність проведення за участю російських спецслужб чи конкурентів з Російської Федерації забирання українців «співати у Москві пісні з українським приспівом». Ніщо не завадить уяві матеріалізуватись-люди, які владарюють в Україні на різних посадах, про висновки стосовно себе навіть не думають.

 

16 березня 2009

 

 

 

 

 

Розділи->  Політика  Економіка  Історія  Інформпростір  Країна і Світ  Надіслані матеріали   Форум