Як би не оцінювали Бандеру, для України і її окупантів він є і залишиться непересічною і вагомою постаттю історії. Очолюваний ним рух ОУН і створена УПА принесли славу Українському Народу-Людей Нескорених. "Бандерівець"-вже не одне десятиліття звучить гордо для українців, вироком для хохлів і прокляттям для москалів.
Українізація, як відновлювальний процес втраченого під час русифікації, дійде до завершення не тільки після україномовності всіх державних органів і установ. Зміна назв населених пунктів, які є насмішками над людським горем є обов'язковою частиною не стільки українізації, як моралізації. Моралізації не в плані вказування, а недопущення прославляння свідомого знущання над безневинними.
В останні роки Україна чітко стала на шлях до остаточної політичної, історичної і моральної інтерпретації голодомору як геноциду. На сьогодні все є для фінального і довершеного сприйняття смертей мільйонів українців в 1932-1933 роках як геноциду українського народу. Заперечення чого терпить поразку за поразкою.
На це в московитів і їх служок одна відповідь: "земля крымская полита кровью русских и Крым никогда украинским не был". Те саме право кримських татар, генуезців, козацьких залог говорити до росіян останніми чогось забирається. Адже не русские освоювали пустку Криму, а завоювали його при Імперському розширенні. Амбіції якого не полишають як видно й досі.
Малоросіяни не русские. Ця частина в майбутньому об'єднаного українського народу відрізнялась від московитів весь час. Останні, назвавшись великоросами, не вважали за рівних малоросів. Бо порозприділялись так по назвам лиш після використання Царем Переяславських статей як приводу для початку колонізації України.
