Зайнято-незайняті, безробітні і робітні селяни
Криза викинула на вулицю до існуючих ще мільйони безробітних. До часу поки вони зберуться на заробітки, зрозумівши, що це єдиний вихід при будь-яко кольоровій владі в Україні, їм бажано трохи поплатити соціальної допомоги. Потрібні для цього великі суми підказали олігархократичній владі оптимізувати виплати. Роздане селянському електорату забрали з лихвою. Кожен земельний тепер самозайнятий.
Десь урізати роздачу соціальної допомоги по безробіттю треба було. Депутатсько-владний підхід вирішив питання зменшення зайвих виплат одним махом, посадивши на нуль усю категорію селянського стану. Нехай заробляють. Земля є-значить «бізнесмени». В значній мірі прийнятий відповідний Закон 13 січня 2009 року відновив справедливість відносно міщан. Неправильний розподіл розміру допомоги по безробіттю в однаковій мірі і городянину, який немає городу, і селянину, у якого гектари і стайні, виправлено абсолютно чесно.
Олігархократи не були б «любимцями», якщо б відновлювана ними справедливість не зачепила безневинних. Звичка рахувати гроші мільйонами, не турбуючись про тисячі, передалась і на прийняття закону про зайнятість у селянських господарствах. Ціль зекономити не по-наглому і без серйозних іміджевих втрат детальки-люди відставила на потім. Справедливість по виплаті соціальної допомоги встановлювалась не задля тотальної раціональної доцільності і неї самої, а для збереження коштів. Безголоса меншість потерпить.
Більша чи менша степінь кривди окремих селян позбавлених виплат по безробіттю залежить від державного погляду на цю допомогу. Серед податків на зарплату існує стаття оплат у «фонд соціального страхування». Робітники і окремі неблатні підприємці сплачують щомісяця цей збір. Далі зібрані кошти можна трактувати двома варіантами. Саме слово страхування начебто вказує на діяльність по принципу страховки-сплата внесків з усіх і видача окремим при «нещасних випадках».
Страховий варіант надає право на отримання виплат по безробіттю всім, хто оплачував внески і тільки таким. Незалежно від його майнового і стану зайнятості(самозайнятість) на період безробіття. Стимулювання до легалізації доходів і гарантованість захисту від законів про селянські господарства-плюси цієї схеми. Застосування страхової схеми добре працювало у розвинутих країнах до світової кризи. Українському загостренню і поширенню на Схід України давнотриваючої економічної кризи користі від неї не буде.
Високий рівень безробіття супутниками має позаоподатковані зарплати і людей, які взагалі ніде легально оформлено не працювали. Страхова схема величезне число цих людей в Україні залишить без допомоги по безробіттю. Проблема не вирішиться. Навіть, якщо як зазвичай влада наплює на Західну Україну під казку про дотаційність регіонів-основних валютних заробітчан-інвесторів, на Сході виявиться достатньо недостовірно оформлених з малими внесками колишніх працівників заводів. Згадати лиш незареєстровані вугільні копальні.
Відкидають страховий варіант виплат державою допомоги по безробіттю також і непрацюючі положення Конституції: Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується…Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом…Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.; та зв’язаної для більшості громадян Статті 48.Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатній рівень харчування, одяг, житло.
Неможливість знайти будь-яку роботу з виплатою заробітної плати відповідної достатньому рівню життя страховий принцип робить привілеєм обраних. Теорія ймовірності частині, якій вдалося попрацювати в Україні легально оформлено, подарує гарантію на випадок безробіття. Решта несправедливо запишуть до ледарів. Потроху гибельність справ з «ледарями», яким роботи запропонувати не мають де, починає розуміти Європа. Подивимось, як викручуватиметься п’ята колона РФ, у якої це «розуміння» було замінено на «холопствующих на Западе галичан(западенцев, моющих унитазы)», а тепер це свиняче глузування бумерангом летить до їх електорату на Схід.
Інше трактування слова «страховий» у загальнообов’язковому соціальному зборі застосуванням його до фонду в цілому перетворюється у словесний додаток до «соціальної допомоги». Конкретні види виплат із загального рахунку розподіляються по мотивам більшої соціальної потреби. Скільки платив, як часто і чи взагалі сплачував стає другорядним. Головне виплатити кому більше треба. Вчора це були постраждалі на виробництві, сьогодні приєднались безробітні без надії швидко знайти місце працевлаштування.
Рятівна тимчасова соціальна допомога раціонально передбачає більші виплати городянам, ніж селянам. Останні більше забезпечені з власних господарств і потребують менше грошей від держави. Несправедливості тут немає. Оскільки соціальна допомога по безробіттю або по чомусь іншому-це допомога, не виплата заробленого чи винагорода за щось. Її завдання забезпечити мінімальні потреби тим, хто цього найперше потребує. Навпаки чи зрівнявши буде схоже, наче хворого з ангіною везуть в реанімацію, а з інфарктом залишають почекати.
Президент звернув увагу на прийняті Верховною Радою зміни, які порушили соціальне співвідношення, і 24 квітня 2009 року заветував поправки до Закону України «Про зайнятість населення» та з ним Закону України «Про особисте селянське господарство». У пояснені зазначена неприпустимість виділення категорії зайнятих і незайнятих по майнову стану доходів. Насправді дорога помилковість знаходиться у невизначеному процесі розрізнення безробітних селян і зайнятих в селянських господарствах.
Останній пункт вказаних причин президентського вето наближеніший до людей. Сам термін «особисте селянське господарство» є ознакою доходу і забезпечення своїх чи родини потреб. Люди вкладають працю, яку обрали, і отримують з того вигоду на свій страх і ризик. Тобто зайняті в селянському господарстві рівні незареєстрованим приватним підприємцям. Гарно воно все звучить і повертає до страхового принципу. Сплатив податки добровільно і маєш гарантовану соціальну допомогу при втраті можливості ведення селянського господарства.
Радянська проблема виникає перед нами. Як розрізнити зайнятого в господарстві селянина і незайнятого-хто «принижений», а хто «куркуль»? Верховна Рада 6 квітня 2009 р. пробувала у заветованих поправках назначити різницю. Зайнятий у селянському господарстві повинен отримувати дохід у розмірі більше мінімальної зарплати. Нижче 625 гривень на чоловіка з сім’ї-і можеш іти по соціальну допомогу на безробітного. Найскладніше, оцінити дохід селянського господарства, депутати призначили Уряд.
Практичне вирізнення безробітного від зайнятого у селянському господарстві після законодавчої туманом покрилось у виконавчій гілці влади. Селяни на ринках дуже по різному вторговують. Орієнтуватись по отриманих з продажу селянської продукції цифрах не вийде. Оціночні групи, не те що розробників системи цієї оцінки, по місцю спірних моментів вартуватиме дорожче за виплату соцдопомоги без зайвих питань. Рідне болото хабарників-чиновників з неконтрольованим вирішенням кому надавати статус безробітного очікувало селян.
«Співчутлива» Верховна Рада поправляла закон про селянські господарства голослівно. Збутись і набутись турботливого виду. Президент скасував змінений ним же поданий закон, який отримав вигляд з підписом Ющенко і доданим депутатами текстом. Невизначеність безробітного селянина залишається і Верховна Рада її не вирішить такого піар-змісту законами. Звична діяльність олігархократичної влади більшого не прогнозує.
Батрак і наймит історичною зв’язкою підкажуть людям різницю між зайнятим в селянському господарстві і безробітним. Дуже багато селян відправлялись на заробітки і по Україні і Закордон. Доходи нелегальні і неоподатковувались зі збором у фонд соціального страхування. Одні заробляли на сезонних сільськогосподарських роботах десь далеко від дому. Другі брались за будь-яку роботу, звичайну для заробітчанства. Треті повертались до ведення свого господарства і через рік-два їхали знову на котрийсь з видів заробітків.
Складне завдання стоїть допомогти безробітним селянам, які втратили заробіток на життя. Комбінована система гарантування на випадок безробіття здатна зробити це. Необхідно простимулювати зайнятих у селянському господарстві сплачувати податок по страховому принципу. Люди отримають гарантовану державою нехай малі при нинішніх обставинах, але якісь гроші. Маючи реєстр зайнятих у селянських господарствах, незайнятих (безробітних) варто шукати серед решти. Запропонувавши тим, хто реєструється «зайнятим селянином», додаткові пільги у експертизах і подібному, заохотить процес реєстрації.
Паралельний соціальний фонд у повноті розуміння соціальної допомоги по принципу кому найбільше потрібно дбатиме за безробітних. Вишукувати статус претендента починати зі школи. Скільки випускників сільських шкіл залишились номінально вдома. Селянське господарство-натуральне господарство. Одяг, техніка і електрика вимагають грошей. На базарі тільки фермери наторговують достатні суми. Середня кількість засіяних різними видами культур, худоби на теоретичний дохід від продажу продемонструє забезпеченість кількості людей, які проживають в одному селі, зведених межах ведення селянських господарств.
«Безробітних» у селах в звичайному міському розумінні немає. Продуктивність праці і обмежена дохідність селянських господарств прирівнює такий труд до безробіття. Живих грошей більшість селян за надлишок продукції не побачать. Вони одразу випаруються на витрати по веденню цього ж господарства. Люди у селах живуть, там їх дах над головою. Знайти заняття іншого, ніж ведення сільського господарства, важко і нереально. Окреме ставлення до безробіття на селі і в місті само собою проситься. Це перший крок до оптимізації виплат по безробіттю як частини реформи по поверненню зайнятості населення України.
28 квітня 2009
Додатково див:
//Президент застосував право вето до Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств
Президент України Віктор Ющенко застосував право вето до прийнятого 6 квітня поточного року Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств».
Зокрема, згідно із запропонованими змінами до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлюється, що члени особистих селянських господарств належать до зайнятого населення у випадках, передбачених Законом України «Про особисте селянське господарство».
Водночас змінами до статті 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачається, що члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний доход на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
Глава держави вважає неможливим підписати даний Закон, оскільки він не стимулює членів особистих селянських господарств до ефективної зайнятості в таких господарствах та з наступних підстав.
По-перше, належність членів особистих селянських господарств до категорії зайнятого населення пов'язується з розміром отримуваного ними доходу.
Такий підхід не узгоджується зі змістом статті 24 Конституції України, за якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом і не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками майнового стану.
По-друге, зазначені зміни не узгоджуються з міжнародними нормами та чинним законодавством у цій сфері.
Зокрема, відповідно до методології Міжнародної організації праці до зайнятого населення відносяться особи, які працюють за наймам незалежно від розміру отримуваного доходу.
Також згідно із міжнародними нормами (конвенції Міжнародної організації праці № 44 і 102) та статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів.
Проте відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг.
Члени такого господарства, як і всі самозайняті особи, діють на свій розсуд та ризик, тобто є особами, які забезпечують себе роботою самостійно.//
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств" (ветований Президентом)
І. Внести зміни до таких законів України:
1. Підпункт "б" пункту 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 170; із змінами, внесеними Законом України від 25 грудня 2008 року № 799-VI) викласти в такій редакції:
"б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів кооперативів, фермерів та членів їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, у випадках, передбачених Законом України "Про особисте селянське господарство".
2. Статті 8 та 9 Закону України "Про особисте селянське господарство" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 29, ст. 232; 2006 р., № 1, ст. 18; із змінами, внесеними Законом України від 25 грудня 2008 року № 799-VI) викласти в такій редакції:
"Стаття 8. Зайнятість членів особистих селянських господарств
Члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною і розрахунковий місячний дохід на одного члена дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати.
Порядок визначення розрахункового місячного доходу на одного члена особистого селянського господарства встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 9. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та соціальне забезпечення членів особистих селянських господарств
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування членів особистих селянських господарств здійснюється в порядку, встановленому законом.
Надання соціальної допомоги членам особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону".
3. У статті 20 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171; із змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2009 року № 884-VI):
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 20. Відносини з цільовими страховими фондами, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування";
абзац другий частини першої після слів "органами виконавчої влади" доповнити словами "органами місцевого самоврядування".
ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. К и ї в
6 квітня 2009 року
№ 1242-VІ
