Для чого задумувались всілякі секретарські служби? Крім місця роботи і можливості бачити гарних дівчат кожен день, хвастаючись цим перед відвідувачами, є ще й функціональні причини-полегшення праці пов'язаної з публічністю. Обмежені десятками і сотнями людей взаємопов'язаних стосунками, секретаріати необхідні для забезпечення належного обігу документації і фіксування численних звернень до посадової особи.

Звично запам'ятати і розподілити час і якість вимог до особи при великій їх кількості важко. Організація секретарської служби, перекладаючи частину аналізу звернень на помічниць і помічників, оптимізує зав'язану на людях роботу. Начальник без секретарки буде мати зачуханий, загнаний вид, знервованість від постійного випущення з уваги важливих речей і зациклення на другорядних. Секретаріати не виконують роботу за когось, а лиш допомагають, як розумний комп'ютер, та де не сила одному справитись.

Приймальна властивість секретаріату розташувала його в "приймальнях". Проте обіг документації, іде в дві сторони. Допомагаючи структурувати потік інформації "до", секретарські служби можуть відповідати і за зворотню реакцію-донесення рішень "від". Непотребуючі і наперед відомі реакції посадової особи отримають відповідь для інших у виді підпису вже готових документів. Розсилання листів і повідомлень про стан розгляду якогось питання завдяки секретаріату не хвилює і не відволікає. Залишається фактична і основна робота-аналіз всього попередньо відібраного за шаблоном секретаріатом та на основі своїх знань і поставлених завдань прийняття рішень.

В українському державному варіанті Прес-служба Президента і його Секретаріат виявились прикладом непрофесійності і невиконуваності прямих обов'язків. Побудова їх діяльності така, що Президент може й не існувати, а тільки щоб всі думали наче він є. Президента зробили своєрідним язичницьким божком від імені котрого говорять-а люди розбирайтесь чи правдиво чи помилившись.

В часи війни, і до ери високих технологій донесення слів посадовців прес-службами починаючи "за словами", вставляючи у речення "він вважає", закінчуючи "каже" і "так говорить" не дивує. По іншому повідомити і надати найофіційнішу і з найближчих рук "поламаного телефону" позицію неможливо для широкого загалу. Кричати з міської ратуші не всім личить, не у всіх голос, і не кожну неділю це будуть слухати-тому прес-служба рятує.

Сьогоднішній комп'ютеризований і відеонізований вік робить дрібницею за доброї організації секретарської вітки прес-служби транслювання напряму і безпосередньо виступів і заяв посадовців. Інтернет і відео прес-конференції саме цим і займаються. Офіційні сайти позбавляють мороки з інформаційними агенціями і оголошенням серйозної інформації серед пустослів'я і не по рівню речей. Відеозвернення  підлаштовані під інтернет-формат You Tube та з можливістю завантаження інформаційним агенціям обмежених копій не вистачає на офіційному сайті Президента. Тексти присутніх заяв не покривають телепростору, як належиться по сучасному.

Незацікавленість проблемою офіційного державного каналу чудово вписується в загальний бардак на Україні. Про залишення доброго спадку для держави після себе посадовці різних рівнів не думають. Закони міжусобиці і блату, які замінили розвиток Конституції з нормального, відшарахують усіх від праці для держави. Білих ворон при олігархократії не просто висміюють, а вбивають чи садять в тюрьму. Не в системі грабежу держави та не підтримуєш бардак з інформаційним шумом навколо-ти жертва тих же державних інструментів. Захисту чекати нема від кого, Президент зайнятий міжусобно-політичними війнами.

Невикористання технологічних можливостей сьогодення зробило з Секретаріату Президента зручний спосіб впливу на самого Президента та формування потрібної думки в людей. Постійно виступаючи від імені Президента, значно частіше ніж він сам, і по важливим питанням, то за тлумаченням стали звертатись до Секретаріату. Розвернутий процес чого телевізійників змусив навіть підібрати правильну форму посилання-"повідомили в секретаріаті". Непрямо за роз'ясненням і з питаннями звертаються не до Президента, а до Секретаріату, де перший просто "назва установи".

Питання: "де той Президент?" з діяльністю Секретаріату отримує ще більше змісту. Можливо вже нема ніякого Президента, а є лиш інформаційний фантом Секретаріату? Актор на засіданнях і в поїздках не буде відповідати прямо на політичні напади і висувати та контролювати реальні ініціативи по покращенню життя в країні. За нього це робитиме Секретаріат. Якби не відомий рівень дурості, що  демонструє часто той Секретаріат, наперед випригуючи: "Президент це не схвалить", підстава мала б претензію на реалістичність. Незраджуючий демократичній недієздатності здавна Президент з Майдану розвіює свою підставність, але не її наслідки.

18 лютого 2009 р.