В загальному підсумку ставлення громадян України до Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко не змінилось. Різні коливання як в мінус так і в плюс скомпенсували один одного. Повне мовчання спочатку "газового конфлікту" ввело у замешкання прихильників БЮТ і викликало підозри у неприхильників. Проте спільне малослів'я основних політичних фігур і розкручених "спікерів-баламутів" не перетворило цей факт у проценти рейтингів симпатій.

 

Перемир'я з Ющенком додало балів і Тимошенко і "помаранчевим політикам" загалом. Воно було сприйняте за уміння гуртуватись перед спільною для країни загрозою. Питання: чого за "загрозу країні" вважається  тільки економічний напад Росії, і проходять жорстокі міжусобиці під час економічної, курсової, політичної криз? громадянами собі не ставилось.

 

Наново розвернуті звинувачувальні війни знайомого міжусобно-політичного характеру по завершенню "газової кризи" дали відповідь на нього. Електоральна прихильність і політична вага загрозою втрати стали причиною пригальмування політиканської роботи. Подібно як гуртуються депутати, коли їх розганяти збираються за бездіяльність і шкоду.

 

"Європейська операція" Кремля з лякаючим логотипом Газпрому,Україні дана була лиш можливість здатись в певний час і прийняти умови, які підходять Москві в ці моменти, від українських політиків нічого "не вимагала". Юлія Тимошенко так і зрозуміла та грала свою роль прийнятного Росії партнера з тих що є, не відкидаючи радикально звинувачень в крадіжках і блокуванні транзиту газу до Європи. Тільки політичне перемир'я в Україні заключене несподівано не дозволило їй цим сильно контрастувати з Президентом.

 

Коли Ющенкові, як основній видній мішені серед посадових осіб української влади  у "газовій кризі" нічого не залишалось як пояснювати Євросоюзу, що Україна і він невинні. Спільні заяви з Тимошенко в Україні про неіснування боргу за спожитий газ у 2008 р. та поїздки Прем'єра до Європи з неоголошуваним змістом перемов всеодно свідчать для публіки про участь на українській стороні в протистоянні з Росією.

 

За великий плюс Уряду Тимошенко і її заслугу вважається створення запасу газу у сховищах, які дозволили триматись зимою спокійно без натяжки. Таким чином від невдоволення зробленими цим боргами перед 31 грудня перейшло до похвали за передбачуваність. Що разом з розповідями Тимошенко зверненими до людських емоцій про чоловіка закручуючого газовий вентиль який їй сниться напередодні Нового Року нівелює закиди у національній зраді на користь Москви.

 

Якщо по придиратись, то можна припустити, що газ накопичувався у сховищах через зупинку більшості великих промислових підприємств-споживачів газу. Ту же виникає питання: чого запасатись газом, на якому заробляли корукціонери з влади і Росукренерго?

 

 

В руках проросійських сил, які іменують себе опозицією додалось аргументу щоб їх легітимізували при владі-схиляють до  і формують вибір між свободою і "дешевим газом" без помітності якою ціною.

 

Тимошенко, як і більшості населення, поки що байдуже до "жирної опозиції". Головні події крутяться навколо Уряду і підписаних ним домовленостей на постачання і транзит газу. На президентську критику "газових контрактів" Прем'єрша цілком слушно відповідає, що "ніхто Президенту не заважав укладати кращі". Що робить безглуздими нападки з цього боку, який мав всі можливості і зобов'язання участі у процесі складання договорів, але займається розповідями як погано вони складені опісля.

 

Перевагу Тимошенко підкошує вибір Москвою саме її для підписання угод з українською сторони. І чи не на вдячність за це винною за "газову кризу в Європі та Україні" бютівці об'являють апетити Росукренерго і представників президентських переговорщиків, які представляли інтереси останньої  та зірвали домовленості з Газпромом? Тобто не Росія спланувала і здійснила напад на Україну з залученням Європи, а так, як каже Медведєв: "криминализацыя власти в Украини" є причиною конфлікту.

 

Разом з високою ціною на газ факт закінчення газового конфлікту прем'єрським підписом рівнозначно посприяв подихам полегшення і виникненню питань до Тимошенко. В майбутньому Юлію Володимирівну чекає ще призабута економічна криза, безробіття, монопольні утворення місцевого значення, затримка коштів бюджетникам, борги комунальників, очікування валютної нестабільності-неспокій в Україні.

 

Навряд чи вдасться міжусобицями  в політиці пояснити і виправдатись в очах більшості громадян України за розруху і падіння рівня життя. Тільки виборчі бар'єри і поглиблення Конституційної Реформи врятує "рейтинги" і закріпить присутність у владі від незадоволення людей. Особливо це стосується Тимошенко-дуже вже негарною виглядає картина виступу Прем'єра про "успіхи газових домовленостей" і біжучий рядок у низу екрану: " ООН дає найбільшу в Світі імовірність дефолту Україні".