При демократичній формі правління найгучніше чути голоси нитіків і плакс в Парламенті. Вони ядро влади демократів. В таких демократичних країнах все крутиться навколо вирішення чиїхось обід оголошених представниками з числа делегатів чи депутатів. Куди сконцентровуються зусилля і можливості держави.

 

Україна тут тримає перше місце серед інших "демократичних держав". Верховна Рада розглядає і актуалізує тільки рішення і обговорення чиїхось скарг. Президентом ми обрали професійного скаржника, який вміє детально і довго пояснювати, що в Україні не так. Зате робить це з погляду українського інтересу і по ділу, чим приємно відрізняться від Верховної Ради.

 

Імовірність попадання паскуди, дурня і тирана в ланцюжку наслідників не сильно відрізняється від ймовірності попадання паршивих, себелюбних чи глупих демократів. Розбещення владою діє усюди і залежить від системи виховання, що диктується традицією і потребою. При порівнянні демократичного і монархічного правління в протиріччя вступають наступі властивості:

бардачність  демократії і порядок монархії проти пластичності демократії і катастрофічності міжусобиць монархії.

 

На що ж схоже правління скаржників? Уявімо собі просторий автобус з водієм і пасажирами та проаналізуймо схожість з моделлю демократичною  правління. Чого автобус? Тому що на кораблі не всі плавали, машина-замалий масштаб в плані пасажирів, поїзд-вже звично асоціюється з життєвим шляхом, літак-відірваний від землі, електрички і метро-навантажують зайвими пояснення щодо електрики і підземності, які непотрібні в даному випадку. Також варто пам'ятати, що Аналогія може застосовуватись лиш в очевидних пояснених межах вибраних деталей.

 

Як і в державі, яка щоб розвиватись має мати визначений напрямок, керівників, які знають і вміють керувати, населення, яке відповідно поводиться, і все це в рамках певної взаємності, так і запропонований автобус буде володіти такими властивостями. Отож наш автобус з табличкою "Демократія" відправляється в путь.

 

Та що ми бачимо? Водієві як їхати розповідають ті з пасажирів, що найбільше скаржились на погані умови проїзду. Коли вони справедливо  зауважували на проблемні моменти все було більш-менш нормально. Але коли сіли поближче до водія, то стали симулювати розуміння скарг інших пасажирів, вважаючи їх нікчемними, і як завгодно вказувати водієві на яку педаль жати, задля участі у процесі керування. Який дає право сидіти в привілейованій передній частині-на м'яких кріслах і біля вікон.

 

В результаті, поки водій намагався зрозуміти чого хочуть ті "демократи" і як везти-давати газу чи тормозити, в який бік повертати кермо, в салоні автобусу утворився повний безлад. Пасажирів нікому  розсадити по місцям і роз'яснити як поводитись щоб автобус міг злагодженіше рухатись вперед.  Це ще більше заважає їхати-чітко на місці ніхто не сидить, виясняють хто де має знаходитись, а хто й вийти, загалом бидлам. Водія за кермом демократи затуляють, а пасажири вимагають поміняти і так доки автобус не зійде на обочину, остаточно зупинившись. Чому допоможуть й "добрі люди", зливши масло, вкравши пальне, збивши дзеркала щоб не бачили, що вони роблять.

 

Запитується, як же Європа нормально живе і не на обочині? А США? Європейська демократія-це рівна дорога, на широку ділянку якої її вивели попередні недемократичні здобутки. Прикладово, що їх збільшена демократія містить значну частину національних інтересів, навіть націоналістичних. Саме цим пояснюється проблеми в Євросоюзі з введенням єдиної валюти, загальних екологічних правил, ваги голосів країн-членів ЄС. Коли при цьому страждає поширення демократичності Євросоюзу і залишає його на одному рівні

 

Європейські Уряди не є в повній мірі слідуючими чисто націоналістичним вимогам до ЄС в даних випадках.  Таким чином вони отримують прихильність в своїй країні, від чого залежить їх перебування при владі, якщо, звісно, немає альтернативних пропозицій посад в ЄС. Не виключено і захист власних прибутків через пов'язаність з бізнес групами, що можуть постраждати від введення загальноєвропейських правил.

 

У випадку США демократія використовується як інструмент зовнішньої політики в плані визначення свій-чужий і можливості подиктувати свою волю. Внутрішньо американці вибирають найбільш розрекламованого кандидата з давно визначених таборів і ліній лиш двох партій республіканців та демократів. Отож їх автобусам "демократій" не загрожують зимові зовнішні умови і невпорядкованість в салоні. В чому нам в Україні не пощастило.