З раннього дитинства мені був відкритий шлях до духовного. Я виховувався на Святому Письмі. Разом з Ісусом Христом "збивав" свої босі ноги околицями Мертвого моря.
Я знав тут кожен камінь (по карті), знав кожен крок Учителя, кожен
Його день. Для мене ця земля була святою. І якби я тоді потрапив на ті
території, то впав би на ту землю і цілував її. Тут ступала нога мого
Вчителя!
Так, Ісус справді Бог. Жидівська форма Його сприйняття! Але чи Він - єдина форма прояву Єдиного?
Чи задумуємося ми над тим, що дає нам силу?
У мене на це свої відповіді.
Силу дає нам єдність! Про це співається й в українському духовному ґімні "Боже великий єдиний..."
А що є глибинними основами такої єдності?
Я задам у відповідь Вам запитання: кому Ви віддасте перевагу своїй дитині (матері, брату... - рідному) чи чужій (чужому)?
Ми виростали зі свого роду! З його традицій, його культури. І люди, які тримаються Роду - вони міцні й непоборні!
Давайте глянемо, що відбувалося у головах наших предків на початку минулого тисячоліття.
Уявіть собі
храм, у якому відбуваються богослужіння кожен день протягом 2000
років. Є такі на Шрі-Ланці, наприклад. Храм, у якому щодня прибирають.
І, скажімо, 2000 років тому там була розсипана миска зерна і три
зернини (про що Бог "шепнув" на вухо археологам) і по сьогоднішній
день збереглися в цьому храмі.
Де їх шукати: у цьому храмі чи за його межами? По його центру, який щодня підмітали, чи десь по закутках?
Те ж саме і з мовою Київської Русі.
Стало відомо, що з 5 на 6 вересня 2010 року в м. Запоріжжя, на о. Хортиця, було знищено дев'ять образів Богів,
виготовлених з дерева, які знаходилися на трьох діючих святилищах, що є
місцями паломництва сповідників звичаєвої віри Русі-України.
Це було та буде так тривати і далі.
Але чи не час замислитися, що є образом Бога для рідновіра і як варто охороняти матеріальні зовнішні образи Божої Присутності?
Моя відповідь тверда: "Так!"
І справа ось у чому. Багато реліґій роблять свої записи у священних книгах. З утратою цих Книг зникає відповідне знання.
Наша віра має записи не лише в Книгах. Крім них, вони ще є як в наших ґенах, так і в природі, що нас оточує!
Що треба, щоб повернутися до Славлень Бога, якими вони були 1000 років тому?
Зовсім небагато.
Вважайте, що це погляд з лісу. Далекий від світла цивілізації і тому не вартий уваги...
Слава Богу, починає відроджуватися рідна віра! Але як? За суттю чи лише за формою?
Почали звучати рідні імена Бога та славлення Єдиного у тих формах, на які погодилися б наші прабатьки і на які погоджуються наші ґени... Починаємо ставати Собою. Дітьми Божими! Не рабами!
Здавалося б, втішно. Але це зовні, за формою.
Що ж за суттю?
Сьогодні оце на Богиті
дав Бог часу й уваги, щоб підправити прадавнє славлення :) Замість
збереженого на землях Бгарати звукового позначення проявів Бога у
божественній Силі сонця (Савітар), поставив наш, тутешній, відповідник - Світовид.
Подаю нижче запис пра-прадавньою мовою:
Дивлюся оце, як винищують нашу мову,
та й думаю: як оце маю розчинитися (ототожнення свого "я" з "Я" нашого
рідного, роду оріїв), то у чиєму морі краще би мені потонути? ;) У російському? Англійському?
...І ті, і ті - "прокляті імперіалісти"! :))
Е-ее! Ні те, ні інше ніяк не підходить! :(
...А що, коли
Мова книг моїх дитинства і юності, рідних мені книг...
Свого часу, зневірившись у можливості знайти переклади потрібних Текстів, пірнув у це море Добра і Світла!
Богу дякувати, швидко зрозумів, як ми, у плані духовного зростання, відставатимемо від знавця санскриту у швидкості духовного росту, коли просуватимемося Дорогою індуських Писань.
Трапляються в Павутині публікації рідновірів про збережені пам’ятки різних наших святкувань, підв’язаних до днів тижня.
Вшанування Мокоші, наприклад: "...У кожну п’ятницю, ...п’ятницю на
Русальному тижні, ...в останню п’ятницю жовтня"). Це добре. Але
розшифровування правдивого дня цього святкування неточне. І ось чому.
У нас не було 7 днів тижня. Це може сказати вам будь-яка людина, яка поживе в лісі бодай пару таких тижнів!...
У мандрах у пригоді стає сонячно-місячний календар.
Я живу за тим, у якому нове літо починається з весняного рівнодення (за подібним живе мільярд індусів).
Перший день квітня у високосному році співпадає з 21 березня (за григоріанським календарем), а в простому — з 22 березня.
Отже, перші 6 місяців мають по 31 дню і починаються:
Але поки ще їх збереш докупи, хотілося би зібрати наш рід! Без останнього не зробити першого!
Не варто лише цю справу затягувати надовго! ;)
То ж прославимо наших Богів своїми вчинками!
Коли мета - бізнес, тоді чекай ліктя під бік. У першу чергу - від своїх.
Здогадуєтеся чому?
Коли мета - просвіта, звільнення, чекай підтримки. Від своїх, від однодумців.
Нема що ділити...
Чи існував Світ ще до початків моєї пам’яті про рід? :) Думаю, що існував :))) І існував Час. Час – це Бог, Вічний і незмінний від нашої уяви про Себе, який бере нас у свої обійми. І люди не могли обійти увагою цього Бога! Завжди тримали з Ним зв’язок. А Час, знай, обертається у своєму вирі, і немає Йому ні початку, ні кінця. Поняття початку й кінця властиві лише людині. І коли хтось говорить про свою систему координат, він, радше, говорить про себе, про системи своїх цінностей, свого розуміння Початку й Кінця – теж Богів за своєю суттю. Я хочу навести діалог щодо Кола цього Дару двох шанованих мною людей. Шановані тому, що мають стрижень! Бо саме стрижень може давати доступ до опори, якою є Боги Початку і Кінця. І, нввпаки, саме Бог є найнадійнішим Стрижнем у всьому! Пізнаймо Його в собі, а Себе в Ньому, внуки Дажбожі! І будьмо вільними й дужими! ВИТЯГ З ОГОЛОШЕННЯ ПРО ПОДІЮ В ІНТЕРНЕТІ:
Якось чарівна дівчина їхала з Мандрівним товаришем. – Хочу, щоб відбувся обряд ім’янаречення, але не знаю, до кого піти, – казала вона. – Верховний Волхв Зелених буває дратівливим і надто зелений. Верховний Волхв Синіх іноді тяжко сумує і надто синій. Верховний Волхв Червоних буває заздрісним і надто вже червоний. Хотілося б бездоганності та природнього поєднання усіх барв. Детальніше »
Мене завжди цікавить процес славлення: ті, хто бере в ньому участь та що і ЯК вони роблять.
Бог і людина. Які стосунки між ними і що відбувається під час їхнього спілкування?
Чи траплялося вам ходити біля смердючих міських смітників? А біля клумб із запашними чарівними квітами? У житті до мети часто можна вибирати, якою дорогою (з двох, позначених вище) іти. Детальніше »
Переглянув сторінку Павутини "V МЄЖДУНАРОДНИЙ ФЄСТІВАЛЬ ВЄДІЧЄСКОЙ КУЛЬТУРИ СЛАВЯН «СВА СЛАВА»". "Офіціальними язикамі фєстіваля являются Украінскій і Русскій". А ще, трохи далі: "Язик обучєнія - русскій".Так от, є такий проект - відтворення СССР на рівні духовної імперії.Починається усе з ЄДИНОЇ ВІРИ. Такою вибрано віру наших предків, бо вона справді є рідною як для українця, так і для білоруса, і росіяни теж (за московським тлумаченням історії) легко приймають цю ідею. І вона є тією площиною, в якій можливе подібне об’єднання.Детальніше »
– Я би тобі не радив одружуватися з нею. Вона тобі нічого доброго не дасть. – Дякую за пораду, але зате я можу багато чого доброго дати їй! У кожного своя точка відліку…
Я завжди був проти неприродніх перескакувань з одного часу на інший. Це руйнує біоритми, налаштовані протягом тисячоліть нашим денним світилом. Але скасування перескакувань має відбутися із закріпленням зимового часу!
То ж те, що видумали наші "професіонали" з астрономії та біоритмів - депутати Верховної Ради - гідне більшості їхніх інших рішень. Відслідковується лише фінансовий бік справи. І той поспіхом!
То ж чому за часом нашого (другого), - а не американського чи ще якого іншого, - часового поясу?
Та тому, що лише при цьому часі - часі другого часового поясу - сонце опівдні на наших землях перебуває на півдні. Тому що лише...Детальніше »
Тест на Найверховнішого ;)Отримав оце щойно листа від мандрівного козака Ярослава Кріпиволі. Він так і називається - "Тест на Найверховнішого". Оприлюднюю його повністю: "Слава рідним Богам! Чував я таке від гуцулів, що як сполохати яке ведмежа, не дай, Боже, то все! Кінець! Ведмедиця за свого малюка вас на будь-якому дереві дістане. І бігає вона набагато швидше від найшвидшого з наших! Ще жоден не обігнав на 100-метрівці розлючену ведмедицю! То ж шансів тут ніяких! Так повідають гуцули...
Правда воно чи ні, а можна спробувати! ) Ото я й пропоную вам підкинути нашим Верховним волхвам тест на Найверховнішого ;) Умови прості: Детальніше »
– Нас питають, де наше Святе Письмо? Та прокляті біснуваті перевертні й чужинці намагалися спалити все, що було пов'язане з нашою самобутністю! – Не запалюйся так, брате! Спалити можна лише те, що горить. Записане в ґенах і в Природі людині не спалити! До якої віри вона би не належала )
Як казав мій Учитель, нікому не заборониш говорити, що йому заманеться. А тим більше, думати. Особливо, людям, для яких нормою стало красти та насміхатися з інших. Тому не потрібно чекати, що вони коли-небудь озвучать Правду. Правда існує завжди, але не кожному дано її бачити чи мати сміливість озвучувати. За уподібненням до того, як назва корінними мешканцями власної країни не завжди співзвучна з її ж назвою у чужинців (наприклад, Бгарату ми називаємо Індією, Магярошсаґ - Угорщиною, а московити - Вєнґрієй, Чункуа - Китаєм, а англійці Чайна тощо), так і Росія для мене відтепер в усіх моїх публікаціях є Московією, а Україна - Руссю. Відповідно, населення Московії - московити, а ми - русичі, бо розмовляємо РУСЬКОЮ мовою, якою вона стала на даний час і якою Ви читаєте написане тут. Мова північного МОЛОДШОГО "брата" (який більшим виріс) МОСКОВИТСЬКА чи ХРИСТИЯНО-ЦЕРКОВНА. Детальніше »
Про козака
Важлива деталь: за часів князя Святослава Хороброго козаки не носили засобів задурманення свідомості (люльок, пляшок з горілкою тощо). Тоді, правда, вже спостерігався певний поділ на козаків і волхвів, але кожен козак залишався чудовим волхвом (характерником), а кожен волхв - прекрасним козаком! ;) Кажу не з переказаного, кажу з пройденого і пережитого! Про побратимів! ;)
То ж, залишаючись вірними звичаю, вільні від будь-яких залежностей, козаки ніколи не лизали губами пустунця немовляти - задурманюючої люльки )))
Сказане тут стосується лише козаків і волхвів, а не тих, що під них були переодягнені та поміж ними вешталися, падкі на гроші, славу, дурман тощо. Не про падких мова!
Кожен собі друг, кожен собі ворог... (виклад за словами Учителя)
Питання звільнення від ПУТ "я" широко розроблене в індуських психофізичних практиках. Кому цікаво - загляньте до “вайраґйа ( वैराग्य )”. Коли НЕ вникати глибоко - цей шлях вимагає зречення від насолод і страждань цього світу, що веде до аскетичного способу життя. Світ для початківця стає непривітним і позбавленим барв радості й щастя у звичному для нього розумінні. Відтак, уже перші кроки стають нездоланними для багатьох, а хто все ж таки ступив пару разів - своїм невдоволеним виглядом велемовно свідчить про те, де він перебуває... :(
Мій Учитель, з мовчазної згоди якого я беруся викласти його погляди, свого часу підказав мені інший шлях. Шлях Любові:
Про Майстра (з листування)
Учень спитав у Майстра: "НА СКІЛЬКИ ПЛАНІВ ДІЛИТЬСЯ БУТТЯ???..." "БУТТЯ НЕ ДІЛИТЬСЯ, - сказав Майстер, - ЙОГО ДІЛЯТЬ ТАКІ ІДІОТИ, ЯК ТИ"...
Волхв: Щось подібне на те, що у "Майстра" проблеми з власною значимістю? ;)
Дівчина: У цього Майстра ВСЕ В ПОРЯДКУ... Я могла би сказати, ще дещо ....але краще ЗМОВЧУ!!!...
Волхв: За загальноприйнятою класифікацією ВРОДЖЕНА НЕДОУМКУВАТІСТЬ має три ступені. Легке порушення розумових здібностей - у ДЕБІЛІВ. Середнє - в ІМБЕЦИЛІВ. Найгірші справи з цим - в ІДІОТІВ. Коли ВАМ хтось каже, що ВИ - ІДІОТКА (до речі, що відчуваєте?), він говорить не стільки про вас, як про проблеми з власною значимістю. Не згідні? ))) Навіть кущ стає деревом та тлі трави! ;) Велетенським деревом! ;) Ну і питання Любові, звичайно... )
Детальніше »
Про Істину (з листування)
Дівчина: Коли сходить сонце - ми дізнаємося про це не за тим, що дивимося на нього... а за тим, що ми ясно бачимо все довкола.
Волхв: Так, пізнання Бога саме до цього веде людину...
Це сучасне індійське видиво, в якому розмовляють лише САНСКРИТОМ. Колись мертва мова оживає!!! :) У ньому - про того, кого я визнаю за одного з найбільших духовних Учителів людства. Індуси, зрозуміло відразу, для створення фільму не запрошували спеціалістів з Русі. Проте, зверніть увагу: Детальніше »
Про рідних Богів, волхвів, світогляд Предків та інше Життя Пралісу...
Якось у Величезному Українському Пралісі, серед Зими, коли ВЕДмеді дружно залягли у свою зимову сплячку, заметушилися Звірі, що, буцім, не стало перших. Не всі, звичайно, а зубатіші заметушилися. Здійняли такий галас, що й у Небі стало чути. З-поміж них відразу ж виділилися Провідники, які очолили Рух Відродження Прадавніх Звичаїв Пралісу. Створили свої Школи, нарекли себе високими званнями. Водночас появилося з десяток Верховних Ведмедів окремих Лісочків. Проворніші й далекоглядніші нарекли себе Верховними Ведмедями ВСЬОГО Пралісу. Віднайшовся навіть і Першоведмідь та Відаюча Мати Роду Ведмежого (обоє з-поміж лисиць, здається). Ще через якийсь час дався чути Верховний Ведмідь Галактики і декілька Верховних Ведмедів Усесвіту...
Життя і Шлях
Давайте домовимося, що я (коли писав ці рядки) та кожен, хто їх читає, перебуваємо у стані Умовної дійсності. Умовної - лише за назвою і справжньої для кожного з нас, хто зайнятий згаданими вище діями. Тож увесь розгляд та сприйняття буття в інших станах свідомості (наскільки це можна собі дозволити) сприйматимемо саме з цього поля. З поля УМОВНОЇ чи ВІДНОСНОЇ дійсності. Прошу про це пам’ятати! ;) Розглянемо таблицю: Детальніше »
"Відь" і "відьма"
(Дане оприлюднення не має історичних писемних підтверджень і є лише моїм відтворенням з того, що збереглося) "Відь" і "відьма" - слова однакового значення для позначення осіб, відповідно, чоловічої та жіночої статі, які несли і передавали в нові покоління правічні духовні Знання й Звичаї роду нашого. Походить від слова "відати" (у розумінні: "знати", "володіти знаннями"). До наших часів дійшло лише слово "відьма", яке зрадники світогляду Предків обернули у лиховісне з метою відсахнути від берегинь рідного їхніх нащадків. Слово "відь" - відтворене з "відьма". До кола відів (розрізняю кола челяді, витязів, господарів) належали волхви, чарівники, знахарі, обрядодії, жерці та їм подібні. Коментарі »
Можна виділити три рівні Дійсності: Справжню дійсність можна порівняти з умовною, як сприйняття власного оточення людиною, яка перебуває у стані пильнування, зі сприйняттям того ж таки власного оточення вві сні зі сновидіннями. З одного боку, явища сновидінь і світу стану пильнування (“справжнього” світу) сприйняттєво не відрізняються одні від одних: явища “справжнього” світу - це теж певні уявлення і тому непершоосновні; вони теж минущі, вони точно так само вплетені в людську діяльність, як явища сновидінь у нашу діяльність уві сні. З іншого боку, явища цих рівнів не можна змішувати: вода, випита вві сні, тамує спрагу того, хто спить, хоч і не може втамувати спрагу наяву; і навпаки - "справжня" вода тамує спрагу людини у стані пильнування, хоч і не може втамувати спрагу того, хто бачить сон. Детальніше »
Великдень
Для мене Великдень - це по-справжньому потужні стрімкі струмені Весни, які втягують у свій нестримний світлий, радісний вир мою душу. Це Велике Свято, яке святкує все: рослини, тварини і люди.
Час його святкування може позначати цифра (дата), а може й Жива Природа (ті почуття, які пробуджують її зміни у людині). У загальному, грубо, дата і почуття йдуть близько одне одного. Але у дрібницях можуть не співпадати. Не щороку в один і той же самий день (чи в одну й ту ж фазу місяця) однаково розквітло проявляє себе Весна. Відповідне до цього й сприйняття...
Що краще? Що точніше? Що ближче до Свята Богів і Душі́ - цифра чи природа? | 
Мій учитель
Коли
Коли між тих, що голови схилили,
Не хилиш ти свого чола в ганьбі
І покладаєшся на власні сили,
Дарма, що всі зневірились в тобі,
Коли ти свято бережеш надії,
Без слів брехні на бій з брехнею йдеш,
В душі ненависть тамувати вмієш,
Але й занадто мудрим не стаєш,
Коли ти можеш думати і снити,
Рабом не ставши ні думок, ні мрій,
І холодно, як зрадницькі привіти,
Розгром і успіх зустрічати свій,
Коли тебе не злить мізерна погань,
Яка снує круг тебе сотні змов,
І ти свій крах сприймаєш як вимогу,
Важку вимогу починати знов,
Коли ти можеш весь свій хист і волю
Принести в жертву справі без вагань,
І без даремних нарікань на долю
Ступати далі по шляху змагань,
Коли ти змусиш нерви, серце, м’язи
Твоїй меті служити завжди й скрізь
І не відступиш навіть в тому разі,
Коли вони благатимуть: "Спинись!",
Коли в юрбі ти зберігаєш гідність,
Перед царем не гнешся в три дуги,
Коли за розум твій і непохитність
Тебе шанують друзі й вороги,
Коли ти вносиш в кожну мить минущу
Глибоку змістом мудрість життьову –
Тоді за всіх ти станеш, сину, дужчим
І я тебе Людиною назву!
Р. Кіплінг у перекладі Караванського.
---оооОООооо---
Чи існують правдиві волхви, спитаєте?
Та як вам сказати...
Бачте, тут яка справа... Такі не признаються самі. Бо чи може вам сказати свята людина: "Я — святий!"? Або чи може вам справжній козак-характерник казати, що він характерник? Кажуть ті, кому саме того і бракує... :)
В одному священному Писанні є таке місце:
"Той, про кого ніхто не знає, високого він чи низького походження,
Про кого ніхто не знає, вчений він чи невчений,
Про кого ніхто не знає, здійснював він добрі чи лихі вчинки, -
Саме той і є справжнім волхвом.
Детальніше »
Розповідав оце недавно мій знайомий про чоловіка, який у дитячому
таборі, в жарт, поглядаючи на набігаючі хмари на небі, запитав у одного
зі старшокласників:
- Ти Перуна часом не бачив?
- Ні, відповів той.
- А ти його знаєш?
- Ні, - була розгублена відповідь.
- Ну, а Зевса?
- Зевса?! То ж бог! - усміхнено відповів хлопчисько...
Повчальна історія!
Що мала давати народу, а, відтак, і простій людині та Сила, доступ до Якої так старанно винищують??? Скоріше людина знає заморських богів, ніж те, що було найсвятішого у її предків!
При появі соціальної несправедливості й потреби у пасивному виживанні Єдиний явив Себе людям у формі Бога Терпіння, Страждання і Покори.
Найповніше такий Його образ був прочутий на теренах біля Мертвого моря
у 5508 році нашого літочислення, а до наших предків ті біди й з ними
зв’язані пасивні способи виходу з них прийшли у 6496 році.
Ісус Христос — Бог Терпіння, Страждання і Покори, ще одна форма Єдиного (Сварога). Потреби у її сприйнятті й ушановуванні не було доти, доки наші предки жили дружно і доблесно долали загрози, які виникали ззовні.
За прадавніми нашими переказами Світ виник з Яйця. 12
світил довкола - 12 сузір’їв Зодіака, 12 місяців Року. Ще три верхніх -
тріада Богів Прави. Три нижніх - тріада Богів Нави. Всього 18 -
кількість розділів одного з текстів Священного Письма ("Пісня Бога" або भगवद्गीता).
Сонце (Дажбог) осяває світ Яви.
Прошу звернути увагу на майже непомітну деталь: Сонце дає тінь!!!!!?
У яких випадках Світило може давати не світло, а тінь? ;)
Дорогі побратими!
Маю таку "ваду": уникаю спілкування мовою, яка винищувала нашу прадавню слов’янську віру та культуру і яка під це ж була й створена. Маю на увазі мову Кирила і Мифодія (вона ж - церковнослов’янська, вона ж - російська).
Тому носії цієї мови самою своєю мовою свідчать про свою далекість від ідеалів, які вони проголошують (відродження нашої прадавньої слов’янської віри та культури). Це у кращому випадку.
Якось я зі своїм знайомим - керівником однієї з українських громад
рідновірів - мандрував Медоборами. Люди привітно кидали погляди на наші
вишиванки і радісно віталися: "Слава Ісусу Христу!"
Мій знайомий у відповідь брався навертати їх на Шлях Істини, а мені
згадувався випадок зі "Стародавнього Патерика", коли монах-учитель зі
своїм учнем прийшли до монастиря. Там їх впросили скуштувати трохи їжі
на дорогу.
 Мандрівний Волхв - один із тих, хто пам'ятає себе на
Прадавньому Дереві роду нашого. Він мандрує у часі і крізь товщу
тисячоліть прийшов і в наші дні.
Коли кожен з нас, українців, прислухається щиро до свого серця - то відчує, що теж десь (у значній мірі) є тим же Мандрівним Волхвом...
Зі слів мого вчителя (світлина вище).
- Доброго дня, Волхве! Я бачила ваш фільм і хотіла би зустрітися з людиною, яка творить такі речі. Де ви живете? - Я мандрівний. Живу в Дорозі. У степу, лісі, горах...
- А де ваш будинок?
- Мій дім за моїми плечима. Ношу з собою. Простелю степ, кулак під
голову, небом укрився - і що тої ночі? В негоду можна й у наметі. Щоб не
відвикати! :)
- ... ...- То я з вами зустрінуся? - Думаю, що так. Неодмінно! Хоч не гарантія, що ви мене впізнаєте. Я - як Волхв - не являю себе людям. Можливо ви вже помітили, що ніде немає жодної моєї світлини. Наші дороги вже безліч разів перетиналися. І перетинатимуться й далі. А чи хто зможе Мене розпізнати - залежить уже від тих, що мене оточують. Від чистоти їхніх душ... Я - не в конкретній людині. Я лише один з-поміж сотень інших, які несуть Прадавні Вчення Роду в майбутнє. Кожен з них - то Мандрівний Волхв. І не має значення, під яким сьогоднішнім іменем він виконує одвічний свій обов'язок... Упізнати Волхва ви зможете, й заглянувши до свого дзеркальця. Після того, як прочуєте в глибинах душі своєї Себе як внучку Дажбожу. І чим сильнішим буде цей зв'язок ваш - тим більшою Силою будуть наділені ваші слова й учинки... Хай щастить!
Від
того, що відпустиш бороду чи вдягнеш вишите вбрання волхвом не станеш.
Враховуючи навіть те, що кожен з нас — потенційний волхв. Бо не лише нащадками Богів ми є, а й маємо про це пам’ять! Тим то й відрізняємося від інших, "безбатьченків".
Як я вже писав, у мандрах у пригоді стає сонячно-місячний календар. Для життя в лісі він мав би бути під рукою. Тому місяці та дні тижня позначає Місяць, а пори дня, дні та роки - Сонце. Лісова нова доба у календарі волхва-лісовика починається зі сходом сонця. Має ранок, до-полудень, полудень, по-полудень, смеркання, вечір, ніч, світанок. Відлік часу в лісі - простіший, не кратний секундам :) Дні тижня позначає Місяць і вони мають свої народні назви:
Останнім часом почало надходити багато листів з проханням бути вчителем для їх авторів. Назріла потреба прояснити свою позицію. Так уже повелося, що переважна більшість людей бачать Учителя в іншій людині. Це природньо для теперішнього часу. І такий учитель справді може допомогти вам побачити Вчителя не лише в Людях, а й у Вогні, Шумі Лісу, Дзюрчанні Струмка… Щасливі ті, хто піде далі й побачить Учителя Всіх Учителів, хто згадає свою природу внука Божого та пробудить Її. Детальніше »
Не треба бути волхвом чи характерником, щоб ходити по жару, гострих предметах, розбивати камені на грудях тощо. Це може робити кожен, хто розуміє природу згаданих явищ...
Узагальнення за вторинними ознаками є натяком на патологію чи - у кращому випадку - емоційне звуження свідомості. Це стосується будь-чого, у т.ч. і санскриту, Ісуса Христа та Будди як українців тощо. Той, хто подібне проголошує говорить не про санскрит, Будду чи Христа, а, в першу чергу, про себе :( Або про свої (здебільшого, приховані) наміри. Людині необхідно бути значимою! Це наріжний камінь транзактного аналізу. Але значимості кожен досягає по-своєму, у доступний йому спосіб. Можна через учинки, які потребують потужного інтелектуального потенціалу та блискавичних реакцій аналізу та синтезу, а можна й примітивно, привласнивши (часто й зухвало) щось помітне, що легко лежить! ) Сакральна "українська" фраза з Вед:
Кожного вечора на землі цій священній Сонце сідає на спочинок у дворі, де жив мій дід. Щовечора тут збираються Тисячоліття співати Пісню роду. ...Тут підпирає і живить Небо мій Дуб, посаджений батьком. МОЄ Небо. І МІЙ Дуб. Тут зорі звисають прямо над головою. Великі, як яблука в дідовому саду. І сліпучі, як очі дівочі. Очі коханої. У них видно весь Усесвіт. І лише лінивий не прочитає свого майбутнього...
Слава роду нашому! Уявіть собі таке: ви все життя дотримуєтеся традицій роду, навчаєте цього своїх дітей, а одного прекрасного дня одне з них приходить і ...шваргоче незрозумілою вам мовою. Це чужинець, зухвало посміхаючись, через підкуп та крихти зважання на нього зі свого стола переможця, зробив вам такий "подарунок". Що б ви тоді почували? Те саме мали би почувати і наші предки, кидаючи погляд на життя наше з Вирію. Щоб ми гідно дотримувалися Вимог Честі та могли бути зрозумілими їм не лише в царині духовного сприйняття світу, а й у решті його проявів, пропоную (бодай у колах оріїв) називати речі зрозумілими нашим предкам іменами: вкрадену назву - "русскій язик" - називати церковно-слов’янською, а, відтак, християно-слов’янською мовою. Детальніше »
– Звертаюся до Вас, так як думаю що Ви багато більше мандрували теренами нашої країни. І ось, що мене цікавить, – Кам'яна Могила... Це те місце? Все звідти почалося? – Усе почалося з Вашого Серця! З нього! І лише з нього! Все інше – лише тіні справжнього Початку! "Більший од найбільшого, менший од найменшого, Творець усесвіту, що пробуває в серці"...
18.07 (жовтня) 7519 року
Уявіть собі яке-небудь дерево, яке росте у природніх кліматичних умовах. Уявіть його ж повторно, висаджене у відро на балконі будинку. Як ви думаєте, що з названого краще сприятиме розвитку цього дерева: природнє чи чуже? Яке середовище краще реалізує закладене родовим кодом у кожну його клітину? Те ж саме і щодо іншого живого організму - людини. Вібрації землі проявили себе не лише в анторопометричних та фізіологічних даних організму (як і у випадку іншого живого організму - дерева), а й вилилися вібраціями мови, властивої роду, який проживає на цій території. Територія проявляє себе не лише через фауну і флору, а й через мову людей, які "проросли" з неї! І коефіцієтнт корисної дії реалізації можливостей, закладених у родовому коді - однозначно, як і у випадку з різними ґрунтами для дерева, - більший, коли людина "вібрує" тими мовними вібраціями, які породила і закріпила в її роді ця територія! Це площина психофізіологічна. Детальніше »
Тому, хто крізь оману Душі, як крізь сон, бачить Всесвіт існуючим у Собі як ніби він не був проявленим – як побачене місто в дзеркалі; Тому, хто бачить, коли прокинувся, Сварога у Собі, Єдиного, без другого; Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін! Тому, хто, подібно до чарівника або навіть подібно до могутнього Поєднаного, проявляє через Свою власну волю цей усесвіт, нерозрізненний на початку, як рослина в насінині, але потім – багатобарвний в усіх його різноманітностях у поєднанні з простором і часом, створений Оманою, Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!
Готуючи "Славень Велесу" до оприлюднення виникла потреба порівняти слова Вчителя зі знаннями археологічної науки. І що ж виявилося? Звернув увагу на слова "Славня": "Тому, Хто втілений у Вчителеві, Йому, в Світосяйному Вигляді поверненому обличчям до півдня, Йому, Велесу, цей уклін!" Вирішив перевірити: а куди ж було повернуте обличчя Велеса у Світовида збруцького! Знайшов необхідне у статті Б.А.Рибакова "Збручский Род-Святовид": "Дажбог, як і належить сонячному божеству, дивиться на полудень, на південь" (закінчення останнього абзацу) (???) Велес - з протилежного боку (з боку Мокоші), то дивиться на північ? Протилежне до сказаного в "Славні"?
Я проти таких боїв... Але на колір і смак - товариш не всяк! ;) То маю деякі роздуми щодо тої справи... ) У розпалі битв у всесвітній Павутині наші супротивники часто вдаються до ницих засобів ведення бою. Тому виникає спокуса "забанити" супротивника. Я пропоную не вдаватися до цього з декількох причин: 1) Орій за те, щоб чути супротивника (навіть коли останній і вдається до заборонених Правилами Честі засобів). 2) За правилами козака сміливо вступати в будь-який бій (хай навіть і підступний). 3) За правилами козака не кидатися стрімголов у нав’язаний йому бій! ) Козак славний тим, що не дозволяє нікому іншому замість себе робити власний вибір! 4) За правилами козака дотримуватися Правил Честі й уникати падіння до рівня супротивника (без зумисних на те причин).
Яка ж таки прекрасна наша Русь!
Сонце, гори, люди - все дихає Життям тисячоліть!...
І Бог-Любов усміхається з Білих Хмарин, Верховіття Дерев, Предковічних Зворів, Сердець наших... Всюди Він і лише Він...
Були. Є. І будемо! ;)
Славлення Перуна (зі скрині Учителя)
Тут я згадаю лише про частину цього славлення. 
Вона полягає у тому, що всі чоловіки, ходять колом один за одним довкола дерева чи образа Перуна. Коли один з них опиняється на місці перед лицем Бога - коло зупиняється. Той, на кого дивиться Перун - вклоняється Йому, промовляє власне коротке славлення, отримує силу від Бога і подумки скеровує її до м’язів тіла. Відчувши притік отриманого дару - він прославляє з цього місця Перуна виконанням силових вправ: наприклад, підтягуванням на турнику чи гілці дерева (коли навпроти образу це присутнє), відтисканням від землі і т.п. - за наростаючою. Тобто, у першому колі, кожен підтягується один раз. Поки коло рухається та інші чоловіки виконують це ж славлення - він має час на відновлення сили. У другому колі підтягується уже два рази, у третьому - три і так далі. Хто не зміг збільшити кількість виконань силової вправи на один раз у наступному колі - вибуває. Завершує славлення Улюбленець Перуна. Детальніше »
Міркування щодо пропозицій впровадження кастового поділу
Думка про впровадження кастового устрою серед рідновірів оце на днях дійшла і до "мого лісу". Сорока на хвості принесла! :-) Воно, може б, і непогано було, коли б... Коли б знати, чого НАСПРАВДІ хочуть ті, які пропонують цю ідею! Простіше кажучи, на яку касту ВОНИ розраховують? :-) Як виявляється, серед таких НЕ знайшлося ЖОДНОГО (!!!), хто би бачив себе як ремісника чи слугу! Не кажу вже про недоторканих! :-( ЖОДНОГО! :-( ВСІ відносять себе до однієї з двох найвищих: або волхви, або витязі! ;-) А це вже, уважно глянувши на життєвий шлях багатьох з них, дає підстави і задуматися! :-) Детальніше »
Витяги зі стенограм мого Вчителя про світогляд його Вчителя
Самі записи містять сотні сторінок, тому витяги будуть оприлюднюватися поступово й на окремій сторінці цього сайту.
|
