Валентина Левченко-Дигас

Зорі Всесвіту світять далекі,
Колосками леліє земля.
Знов над містом полинуть лелеки-
Ми зустрілись, любове моя.

Я до місця завжди поспішаю,
Де Інгул животворно шумить.
І до тебе, коханий мій краю,
Завітаю завжди, хоч на мить.

Над тобою чарівно співають
Невгамовні дзвінкі солов”ї.
Білопінно сади розквітають,
Зеленіють діброви й гаї.

Якби мала я ластівки крила,
Полетіла б до тебе назад.
Мене доля з тобою зріднила,
Незабутній мій Кіровоград.

******************************

Болить душа за Україну
Сьгодні день такий чудовий,
А серце терпко так щемить.
Мені дай, Боже, сили в слові,
Щоб словом правду розбудить.

Болить душа за Україну
І наших славних трударів,
Коли народ ярмо вже скинув,
А хомута собі надів.

А депутати засідають,
Їм наше горе не болить.
Тим часом села вимирають –
Господь цього нам не простить.

Як вийти нам з цього болота ?
Від болю вже хоч вовком вий.
Великомучена голото,
У дзвони покаяння бий !

Все дарував в житті Всевишній,
Крім горя, хаосу й пітьми,
І цей куточок наш затишний
На щастя збережемо ми.

**************

Квітка любові
Пригадую, ти погляд мій ловив
І ніби кинув в моє серце квітку.
Вона пройшла через негоди злив,
Щоб полум”ям горіти аж довіку.

І хвилями полинули думки:
Любові квітка сили набирає!
Вже ожила, лиш долі завдяки,
І жайвором душа моя співає.

Живе, радіє, радує серця
І буйним цвітом пишно розквітає.
ЇЇ краса не матиме кінця,
Вона мене усюди надихає.

Квітко сонячна, квітко ясна,
У моєму серці ти одна.
Через все життя я пронесу
Неповторну, рідкісну красу.

******************

Моє рідне село .
Пропливають, мов птахи, літа,
Так зігріті матусі руками.
І життя, наче птах, проліта,
Але я зостаюся із вами.

Моє рідне і любе село,
Журавлів бачу там в синім небі.
І душі розіллється тепло,
Коли я повертаюсь до тебе.

Приспів: Ой, село, моє рідне село.
Мальовниче стоїш над рікою.
Щиро дбаєш, щоб в нас все було.
Зігріваєш мене добротою.

І себе вже не раз я питав:
Це за що мені так пощастило,
Щоб з дороги додому вертав,
Щоб стрічав тут і друзів і милу.

І від щирого серця всміхнусь,
Приголублю вербу і калину.
Коли знову сюди повернусь,
Куди серце, мов ластівка лине

Спить ставок. Хлібороба в полях
Вже чекає зерно ваговите.
Я виходжу на зоряний шлях,
Для людей і для себе трудитись.

Ой у нашім, красивім селі,
Де при в”їзді стрічають тополі...
Не минайте ж його журавлі,
Прилітайте на щаятя і долю.

******************

Пісня про Малу Виску

Мала Виско, мій чудовий краю.
Ніжна радість тихо промениться,
Як до тебе знову повертаюсь,
Наша чудотворна чарівнице.

Всіх чаруєш пишними садками,
Чорноземом, що найкращий в світі,
Ліс і річка, верби над ставками,
Як тебе, кохана, не любити.

Приспів : Мала Виско, матінко моя !
Берегині кращої не знаю.
Твою славу словом величаю,
Тебе, рідна, в пісні прославляю !

Долею пишаємось твоєю :
Славою, піснями, рушнаками,
Доброю і ніжною душею,
Хлібом, роботящими руками.

Квітни, Мала Виско, на Вкраїні,
Слався колосистими полями !
Твої діти завжди тобі вірні,
Радуйся, пишайся трударями !

Приспів.

*****************

У калиновім цвіті

В одних в думках лише долари,
Шепочуться про скарби ті.
Подай їм, Боже, окуляри,
Щоб бачить справжнєє в житті.

Нехай собі що хочуть кажуть –
Вони ж для мене не прості:
Дорожче діаманта важать
У праці руки золоті.

Святі давно горшки не ліплять –
Все творять люди трударі,
Мов піч, гаряче диха літо,
В їм косити до зорі.

А після жнив, святково вбравшись,
На свайбі хвацько в бубна б”ють.
Удвох з гармошкою обнявшись,
Нам сумувати не дають...

І бачиться мені Вкраїна,
Мов наречена молода,
Уся в цвіту – краса-перлина,
Тож обмини її, біда.

Бо ти ж єдина в цілім світі,
Ти наймиліша над усе.
Пишайсь у калиновім цвіті,
Тебе у серці ми несем.

************

Перед світанком
В поле йду по росі...
Зупинюсь хоч на мить,
Щоб послухати знов,
Як пшениця шумить.

Місяцю золотий,
Ти за мною не стеж.., -
Куди я – туди й ти
Нишком наче ідеш.

Дай відчути мені
Цвіт земної краси:
Слухать щирі пісні,
Радість в серці нести.

Перла так виграють
Ставкової води !..
Вітровії гудуть...
Замітають сліди.

А я знову іду...
Вітровії, гудіть,
Щоб спочило село,
Ви його обійдіть.

Сутінки розплелись,
Заспівали півні...,
А пшениця шумить...-
Так приємно меня !..