Вікторія Семененко
    Моя  маленька  батьківщина

                                                                                                                                     Зелена  моя  колиска,
                                                                                                  Селище  рідне  моє,
                                                                                                          З гарною назвою  Виска
                                                                                                          Посеред степу  встає.
                                                                                                          Звідки береш ти соки,
                                                                                                                      Щоб лан золотий колосивсь? 
                                                                                                        Що ж у тобі високе,
                                                                                                                  Вись  моя, матінко Вись ?
                                                                                                                                                    В.Бровченко

              Ранок....   Шоразу  прокидаючись  я схоплююся  з  ліжка,  швидко  збираюсь  і  виходжу  на  подвір"я,  щоб спіймати  своє  сонне  місто  саме  таким,  яким воно  є  в  цю  мить.  Сьогодні  місто  особливе.  Воно  нагадує  мені  картину  завершеної  краси.  По-осінньому  привабливе  і  загадкове.  Кожен  багряний листок прикрашає  стежини  парку,  кожне  деревце, кущик.  Вранішній туман розсіявся просторими вулицями. Від мого  будинку  він  докотився  на кожен  куточок  Малої  Виски  :  до  Бесарабії,  Волощини,  Кудрівки, Сторчаківки,  Біднівки, Матусівки, Забольниці..... Була  б  я  художницею, то  обов"язково б  намалювала  ось  цей  міський  парк,  в  якому  я  люблю  сидіти  і  слухати  тишу.  А  Мала  Виска, справді,  тиха  і  спокійна.  Але  не  судилося  мені  стати  художницею. Напевно,  нашому  місту  вистачає  Петра  Павловича  Оссовського,  який хоч  і  проживає  в  Москві,  та  все одно  відвідує  місто,  в  якому  народився, свою Малу Виску.  Петро  Павлович  -  Народний художник СРСР, дійсний  член  Академії  мистецтв  Росії.

               Мала   Виска.....  А  ви, не задумувалися  звідки  назва,  хто  раніше  жив  на   нашій  території,  як  розвивалося  і  процвітало  наше  місто  ?  Якщо  ні,  то  давай  руку,  милий  читачу,  і  я  тебе  поведу  вулицями  Малої  Виски !

   
                Дуже  давно,  коли  мене  ще  на  світі  не  було,  а  історія  йшла  своїми  стежками, місце, де тепер  знаходиться  наше  місто   заселяли  скіфи.  Дякую  старожилам  і  Г.М. Перебийносу  за  книгу  " "Мала Виска:  історико- краєзнавчий  нарис",  які  допомогли  мені  детальніше  вивчити  рідне  місто.
                .... Коли  перси  в  512 році до н.е.  запланували  війну  з  Грецією,  то  спочатку  вирішили  розгромити  скіфів,  адже  скіфи  мали  великі  запаси  не  лише  зерна,  а  й  золота.  Деякі  люди  говорять,  що  іншою  причиною  нападу  на  скіфів  була  донька  скіфського  царя  Іданфірса,  яка  відмовилась  виходити  заміж  за  перського  царя  Дарія  першого.  Але  так  чи  інакше,  війна  закінчилася  виснашенням  обох  сторін.  Поверталися  скіфські  війська   від  Волги  і  зупинилися  в  районі  нинішнього  Гайворона.  Сім"ї  переправилися  через  Велику  і  Малу  Вись , нашими  степами  направилися  на  з"єднання  з  військами.
               За  часів  Київської  Русі  у  ХУІ ст.  Південнішн  Малої  Висі,  між  нинішніми  селами   Олександрівка  і  Плетений  Ташлик,  пролягав  Чорний  шлях,  або  шлях  невільничих  сліз,  яким  вторгалися  татари  та  монголи.
               Першими,  у  1752 році  до  Висі  заселелися  переселенці  з  Молдавії.  Цей  рік  вважається  роком  заснування  Малої  Виски.
               У  1768 році  цариця  Катерина  подарувала наші  маловисківські  землі  княгині  Кудашевій,  тому  поселення  спочатку  називали  Кудашеве.  Маєток  Кудашевих  часто  переходив  від  одних  власників  до  інших,  і лише  у  другій  половині  ХІХ ст. Останній  господар,  садибу  і  землю ,  що  йому  належали  продав  Улашину,  який  і  дав  поселенню  нову  назву,  використовуючи  назву  річки ,  Мала  Виска.

                 
                Перша  світова  війна   зупинила  звичне   життя  Малої  Виски.  Чоловіків  мобілізували,  а  жінки  залишилися  самі  з  дітьми  на  руках.
                У  листопаді  1917  року  прийшла  Жовтнева  революція  і  в  Малу  Виску,  де  в  січні  1918  року  було  встановлено  радянську  владу.
                У період  громадянської  війни, події  були  такими  :  25березня 1918 року  в  місто  вступили  австро- німецькі  війська,  в листопаді - воїни  Симона  Петлюри.    В лютому  1919 року  місто  зайняли  війська Червоної  Армії, а в травні  -  григорівці,  трохи  пізніше  Київською  вулицею  пройшло військо  Нестора Махна, а через  два  тижні  повернулися  "червоні".  У  серпні  1919  року  ввійшли  денікінці.  У  січні  1920 року  місто  біло  під  владо.  Червоної армії.
                 Та   1922  рік  приніс  у  Малу  Виску  не  лише  нову  економічну  політику,  але  й  різкі  зміни : міцніли  індивідуальні  господарства, запрацювали  цукровий  та  спиртовий  заводи,  було побудовано  два  млини,  будинок  культури. 
                 У  1937  році  у  міській  середній школі № 3  відбувся  перший  випуск.   Середню  освіту  одержали  30  юнаків  і  дівчат.

                             І  знову тяжкий  удар  війни   завдав  великої  шкоди  місту.  Героїчно  воювали  наші  земляки, хоча  багато  загинуло  в  боях.
                 13  березня  1944  року частини  214-ї  стрілецької  дивізії ( командир генерал Г.М.Жуков) , 780-го стрілецького полку  (командир    полковник С.В.Юдін)    звільнили  наше  місто  від  фашистської  окупації.                                            
                 Німецькі  окупанти  дуже  "спотворили" місто. Скільки  зусиль маловищани доклали, щоб місто  зажило  знову, щоб  процвітало і збагачувалося.
                            
                 Ось  такою  була  Мала  Виска  колись давно.  Навіть,  важко  уявити  моє  рідне  містечко  у  роки  війн,  голодоморів, репресій.
                 ...  Зараз  у  Малій  Висці  тихо  і  спокійно.  Коли я шукаю душевної  рівноваги, то  завжди  ходжу  алеями  і  милуюсь  містом.

       
                 Кажуть,  що  наша  Мала  Виска  незрівняними  осінніми  пейзажами  надихнула  О.С. Пушкіна  до  написання  чималої  кількості  рядків  чарівних  поезій.  Адже, у 1824 році  повертаючись  з  Одеси  він  відвідав  нашу  Малу  Виску.  До речі,  у  нашому  містечку  народилося багато  талановитих  людей . Серед них такі, як  Герой  Радянського Союзу  І .М. Сухомлин, доктор філологічних наук, професор  Ж. П. Соколовська,   доктор  медичних  наук,
викладач Одеського медичного інституту В.М. Романенко, доктор  військових наук, професор, начальник кафедри  військової  академії Г.М. Гудзенко,  поет, лауреат літературної премії ім. Винниченка , Заслужений діяч мистецтв України В.Я. Бровченко, журналіст, начальник управління фотовідеоінформації Українського національного інформаційного агенства   А.І. Михайлов, журналіст  московського телебачення  С.М. Шевцов,  начальник  управління  будівництва  залізниць Міністерства залізничних  шляхів Росії В.Л.Бровченко, директор  суднобудівного  заводу, начальник ремонтних  майстерень морських суден (Ангола) Д.С.Макеєв  та  багато інших....

                  Здавалося б невеличке  місто,  а  скільки  виховано  відомих  людей  не  лише  в  Україні,  а  й  за  кордоном.  Мала  Виска  і  зараз  плекає   таланти.  Це  і  композитори  П.Я. Бровченко,  П.Л. Лойтра,  поети, автори  збірок   Т. Андрушко,  І. Рябченко, В. Левченко-Дигас,  С. Шевченко, народний умілець А.Тарапака,  вироби, якого знані не тільки в нас, а й за кордоном,  художник  В. Шевцов, чемпіонка Європи з боротьби дзю-до  Ш. Гевондян. Чарує слухачів  в  країнах світу  оперний спів  А.Пригари.