|
Прийняті Верховною Радою поправки до Закону про вибори Президента України нагадали українцям про наближенням цього політичного дійства. За старим законодавство тільки Загальноукраїнським Майданом вдалось відстояти обраного народом Президента Ющенка і позбавити радості фінального успіху фальсифікаторів Януковича з Кидаловим. Зневіра через значну безрезультатність політичної команди і самого Президента наступні вибори для людей зробили не вартісними і не вибором. Скориставшись моментом апатії і не бажання згадувати про 2004 рік, реваншисти сьогодні спокійнісінько відміняють те, що раніше їм було корисним.
Підлаштовуючи перевагу для свого електорату завдяки володінням інструментами законодавства, політики скасували відкріпні посвідчення, за якими на минулих виборах Президента набирали фальшивих голосів за Януковича. Поновленому кольору фальсифікаторів з білого БЮТ і голубого Партії Регіонів біло-голубим «печенька» більше не потрібні і «каруселі» не солідно. Та й,… на всякий випадок. Махінатори безнаказано розбіглись по таборах різних кандидатів-хтось може й захотіти стару технологію використати. Янукович поставив заслін поганцям.
На дострокових виборах до Верховної Ради Західну Україну і партії, які вони підтримували, уже були позбавили процентів. Вигнаний на заробітки спільною з Москвою політикою край вдало провірили на опірність до викидання з політичного впливу на життя країни. Людям з Західної України, яка найбільше потерпає від безробіття, і вони виїхали нелегально закордон чи опинились в такому статусі заборонили брати участь у виборах на закордонних дільницях. Дома, куди вони приїжджали на місяць, вони також це не могли зробити, бо право підтверджувалось записом про перетин кордону. Тобто людина виїхали і там має бути, хоче голосувати-стає на консульський облік і її передають поліції-інший шлях виключили.
Більш «осідлі» Центральні Південно-Східні регіони країни з мільйонними містами, де розміщені основні електоральні маси за Януковича і за Тимошенко при відміні відкріпних посвідчень отримують ще більшу перевагу над меншою і обезлюднілою Західною Україною. Янукович і Тимошенко цим кроком довершили знікчемнення західноукраїнської думки навіть по правилам існуючої псевдодемократії. До позбавлення права голосу осіб, які виїхали закордон в пошуках заробітку, додались і ті мешканці Західної України, які шукають цього заробітку в Києві та інших далеких від дому місцях у самій Україні.
У кризу, звісно, Західною Україною все більше стає і решта України. Продавати росіянам за дешевий газ більше нема що, кредити закордон дає зі скрипом, ресурси прихватизованих підприємств олігархи спрацювали з єдиного вигодою у виді офшорних рахунків-безробіття і наслідок заробітчанство усюди по Україні. І внутрішнє і зовнішнє наближається до рівня Західної України, що дуже страшно за Державу. Чому ж тоді перевага Януковичу і Тимошенко? Та тому, що не голосувати за помаранчеву владу агітувати «Схід» не потрібно. «Захід» плюнув на «помаранчевість» обраних ними політиків, то інші тим більше не бачать в них альтернативи. Одночасно, користі підросійському Януковичу і туди ж похиленій Тимошенко з «Заходу» немає. Не врахування думки громадян з цього регіону збільшило шанси обох виглядати більш демократично обраними.
Простими рядками в «Законі Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України»Тимошенко з Януковичем вирішили свою проблему із Західною Україною та загалом з найбільш постраждалими від кризи:
//4. У Законі України "Про вибори Президента України" ( 474-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 20-21, ст. 291; із змінами, внесеними Законом України від 14 квітня 2009 року N 1254-VI ( 1254-17 ):
Другою новацією самоубезпечення українських політиків виявились суди. Підсумовуючи досвід минулих Президентських виборів і значення Верховного Суду, який народ змусив прийняти справедливе рішення про відміну фальшивих результатів, що й підтвердило переголосування, від останнього владні політики перестрахувались. Зайві витрати на купівлю усяких рішень по регіональних судах «економні» зняли законом і вироки про недостовірність результатів на місцях більше не впливають на зафіксовані голоси. Як не дивно але це правильне рішення при неіснуючій судовій системі на яку можна було б покластись. Її просто неіснує і замісь-корукційний бізнес «Зваричів». З кризою політики порахували зайвим кормити його на виборах.
//3. У Кодексі адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35-37, ст. 446):
Янукович і Тимошенко гарно попрацювали над забезпеченням собі спокою на виборах. Усунули від голосування завідомо не їх електорат та закрили різні шпаринки випадковим конкурентам, знайомим з прийнятими у політиканському середовищі підрахунковими технологіями. Від цього мітинги під назначеними ними київськими судами для розгляду спорів щодо результатів повністю не зникнуть. Проте реально більшість народу буде при ймовірних протестах всього лиш спостерігачем з гіркою усмішкою. Чого так? Бо загнаний у безвибір народ і решта громадяни не вірять у таку «демократію», розуміючи при цьому що у такий спосіб вирішується доля країни.
Під час реклами між рятуючими від політиканства «Татусевим дочками», випадково почув на 5-у у програмі «Я так думаю» як Лавринович попросив Ставнійчук назвати конкретні статті Конституції, які порушують прийняті Верховною Радою зміни до Закону про Вибори Президента. Відповідаю за неї:
Дуже далеко віддаливши Україну від казкового тексту, політики пішли в наступ і прикручують й так нереальні права як їм заманеться:
З того самого тексту Змін до Закону про Вибори Президента
Не громадянство дозволяє голосувати, а приписка! Відкріпні посвідчення за задумом компенсували обмеженість можливості реалізувати своє право голосу, громадянам, які не перебували за місцем приписки. Незначна частина тих, які не їхали брати такі посвідчення не вносила вагомої неточності результатів. Удосконалення технічної процедури нинішніми політиками до них додали ще безліч громадян, як «технічні втрати». Безумовно, ніхто з політиків і думати не хоче про реалізацію Конституційного права громадянина голосувати паспортом, який і засвідчує громадянство та вік перед суспільством. Набагато зручніше крутити що потрібно зі списками усякими і законами викидати небажаних, посилаючись на механічну необхідність проведення виборів.
Закріплення безальтернативності вибору і змагання грошей проти права бути обраним закономірне продовження обмеження права голосу тільки у своєму «кріпосному місці реєстрації». Розумне рішення про висунення кандидата якоюсь кількістю людей, а не безліч невідомих абикого, існуючі угрупування з назвами політичні партії, де рішення ухвалюють не з’їзди малочисельних у загальноукраїнському значені членів, прийняли для себе. Обґрунтування цифри в 2,5 мільйона гривень звідти ж-неможливість заплати ненахапавшимся при владі заставу за свого кандидата. Простеньке визначення значення «всеукраїнська партія» і без усяких застав дало б народу якісних кандидатів. В антинародної влади інші завдання, ніж організація корисного для України політичного життя.
16 вересня 2009 р. |
