Як здійснити свої мрії і полетіти по-справжньому?Пригадай свої справжні мрії. Тобі хочеться романтики, адреналіну і свободи? Знаєш, як можна відірватися по-справжньому? Від землі і вище… Які вони – яскраві відчуття щастя? Чи був у тебе момент, коли під тобою цілий світ? Ти ж хотів у дитинстві стати льотчиком чи космонавтом? І зізнайся, ти ж ще літаєш уві сні? «- Не останавливаться! только не останавливаться!! - вбивал Звягин. - Каждый день, каждый час - шаг вперед, к цели, к победе! Развить успех, развить, это еще не победа - но это предвестие победы, это краешек ее возможности - за этот краешек надо ухватиться зубами, когтями, изо всех сил, и тащить, тащить!! Высоты боишься? - неожиданно спросил он Сашу. Тот от неожиданности растерялся, поморгал. Сознался: - Боюсь... - Ты ничего больше не боишься! - закричал Звягин.
- Отбоялся, хватит! В среду поедешь со мной - будешь прыгать с парашютом, с высоты в километр, чтоб небо с овчинку показалось, чтоб сердце ухнуло от страха, когда встаешь в дверце над свистящей бездной - и шагнешь вниз - и полетишь в пустоту! Вот так надо жить - остро, опасно, на полную катушку, испытывая новое, неизведанное, пьянящее! Совершать то, о чем всегда мечтал - здесь и сейчас, - вот что такое жить! Идти навстречу тому, чего боишься больше всего на свете, - и побеждать! - вот что такое жить! Испытывать себя на прочность в самых острых ситуациях - и выходить из них обновленным, счастливым своей силой и пережитым чувством - вот что такое жить!» М.Веллер "Приключения майора Звягина"
|
 Наконец-то мечта сбылась)))) Ура! Теперь я не боюсь ничего на свете! Я долго к этому готовилась,были парапланы,мотодельтопланы....но прыжок нельзя сравнить ни с чем, это абсолютно новые ощущения, которых больше ни как нельзя получить!!! ...Я думаю, что это не последний, а только мой первый прыжок!!!! Хочу еще, что бы все это было более осознанно, потому что в первый раз все происходит как будто не с тобой и кажется, что это не ты стоишь на борту самолета, выпрыгиваешь с высоты ... и летишь со скоростью 200 км/час! Такого заряда адреналина я еще не получала! Отдельное спасибо моему супер-инструктору!!!! Александр Бурима borman_ss(@)i.ua (01.06.2009 13:28:02) на http://progres.org.ua: ...Я сделал ЭТО! Я шагнул в голубую бездну! :smile: Давно мечтал о прыжке, даже по ночам снилось, и наконецто свершилось, и я кажется "заболел", чесно говоря я подозревал что "заболею" :wink: Восхищаюсь девченками, которые страшно боялись еще находясь на земле, но все таки взяв свою волю в кулак и отбросив страх, прыгнули. Какой неописуемый страх я наблюдал в глазах перед самым прыжком и какое счастье и фантастическое сияние было в этих глазах уже наземле, МОЛОДЦЫ !!! Александр, 1-я десятка, № 3 :wink: , 31.05.09 Спасибо огромное лучшим в мире инструкторам, которые помогли сделать день 30 мая незабываемым!! ...за тренировку и армейскую строгость, за юмор, доброту, заботу и всё то, что словами не передать! )) Это был поистине progresсивный день, и осознание соей свободы да божественная тишина между небом и землёй того стоили. Когда идёшь по полю после прыжка с запаской и шлемом, чувствуешь себя Героем Космоса)), а видишь людей в метро и кажется, что пришёл из другого измерения. Вспоминаешь прыжок и понимаешь, что все твои земные проблемы и сложности такие мелкие и легкорешаемые! Ребята, кто думает о прыжке, прыгать надо! Это не страшно - это захватывающе! А физические нагрузки выдержать не сложно - справляются самые утончённые девчёнки. И ещё.., кажется, вместе с парашютом у тебя открывается какая-то чакра) и это навсегда! ...Отдельное спасибо молодому человеку, которые встречал на земле и всячески помогал всё сделать правильно, и даже упаковаться. |
Є така можливість!
Так-так, я буквально чую твої запитання: «І як ти збираєшся це зробити? Знов якесь фуфло хочуть впарити в гарній упаковці? І хто ти такий взагалі?»
Та я зараз таки даю тобі пропозицію, від якої неможливо відмовитись: ти теж, як і я, можеш насправді полетіти!
Моя історія
ʻʻУ человека много дрянных привычек, от которых он избавляется с большим трудом. Но есть одна, за которую я отдал бы все свои добродетели. Это живущий во мне дух странствий, бродяжничества и неистребимая жажда приключений.ʼʼ
Джек Лондон
Все почалося 28 червня 2009р. в цій «історії хвороби». Мій друг запропонував у нашій поїздці до Львова на вечір зустрічі колишніх курсантів через 10 років після випуску зробити стрибок з парашутом. Знайшлася така можливість буквально за один день підготуватися на інструктажі і виконати стрибок біля міста в кількох кілометрах на спортивному аеродромі.
Для всіх нас – чотирьох друзів – цей стрибок був першим. До того в небо тільки дивилися, а з парашутним спортом знайомі були максимум по художніх фільмах.
Я завжди був легким на такі авантюри, бо пригоди люблю і екстремальних історій за свої неспокійні молоді роки маю немало: самоволки, нічні сексуальні та алкогольні пригоди, 7 років лижного стажу, кілька серйозних автомобільних аварій, автостопів до моря і ще хмара життєвих квестів. Тому сказано – зроблено.
Приїхали ми недільного ранку до аеродрому Цунів під Львовом. Дорогу знайшли з допомогою друзів (дякую тобі Діма-GPS-навігатор ;-)). Наш земляк вже більше п’яти років живе в небі, пілотує літак для себе і сім’ї.
В цей день нам, між іншим, випало ще й полетіти разом - випробувати блаженне задоволення від маневрів, який виконує не пасажирський громіздкий літак, а легкий і проворний L200. Коли тобі махає крило літака, а ти почергово бачиш то тільки небо, то землю.
Про свій перший політ як згадаю, мордяка зразу ж витягується в посмішці. Такі добрі, я вам скажу, відчуття і переживання, що хочеться отак поселитися там (в небі я маю на увазі) і жити собі в раю при житті.
Так от, з невтішним прогнозом від Гісметео і Метеопрогу заїхали ми на аеродром і рвонули зразу до бази підготовки. Поставив нас інструктор Олег у шеренгу ще з такими ж як ми гавриками – першоразниками, як їх тут називають. Добрий такий взвод набрався.
Ті, хто стрибали вже з парашутом, пішли на інструктаж окремою групою. За менше ніж 3 години відпрацювали з інструктором від теорії і азів до практичних елементів стрибка: відділення від літака, дії у повітрі, приземлення.
А потім, після обіду (благо, погода нам просто подарунок зробила – легкий вітерець і ясна погода з дрібними хмаринами) піднялися на АН-2 на кілометрову висоту.
Перший наш стрибок здійснювали, як і всі новачки, з десантним парашутом типу Д-1-5У. Надійнішої системи, як я потім вирив у інтернеті, поки не придумали. Нелегкий, але з ним можна спокійно (якщо це узагалі можливо при вистрибуванні з 900-метрової висоти в небо) і впевнено здійснити своє високе діло.
Один мінус – малокерований, чортяка. Але десантував нас інструктор (а одним з них є ще й наш колишній командир, працівник «Беркута», майстер спорту з парашутного спорту, людина, у якої за плечима більше тисячі стрибків – Віталій Костюк) в акурат на аеродромну смугу.
Так от, хоч я забіг вперед, але тільки штрихами скажу, що це і були ті варті пів-світу неповторні моменти: така атмосфера в кабіні літака, потім згадую цю відключку раціональних емоцій, коли інструктор відкрив двері і в обличчя вдарило вітром, а внизу побігла казкова картинка землі грішної, до якої зараз було 1000 метрів по прямій. І я їх мав подолати найкоротшим шляхом.
А-А-А-А-ААА!!!
Час пішов інакше, коли почулися команди приготуватися і «ПІШОВ!!!» Думка лише одна, - я маю зараз це зробити…»
... І ці просто таки шалені кілька секунд, які ти мало розумієш, але надбагато робиш і відчуваєш. Коли я вискочив у небо.
Отак от, розумієте мене?
Я вискочив у небо!
З диким якимось риком вирвав я то кільце основного парашута буквально зразу ж після відділення від літака. Які там відраховувати ті 3 секунди. Фіг там, як пір’їнку висмикнув кільце і за якийсь момент почув, як мене динамічно так зупинило і стало тихо-тихесенько навколо, зовсім не так, як ще було долі секунд назад.
Підняв голову – наді мною блаженні 83 квадратних метра білої парашутної тканини. Ріспект богам парусини! Я почав повільно приходити в себе і трохи адекватніше сприймати те, що відбувалося у наступні кілька хвилин польоту!
А це був такий коктейль з емоцій, вражень, що ні до чого тут слова, якщо чесно.
Я був у чомусь неймовірному і піді мною був цілий світ!
Люди добрі, як я верещав і тішився, - треба було побачити…
І приземлення було простим і легким. Після тої дурні, якої наслухався від кількох знайомих про завершення стрибка, чекав набагато сильнішого удару об землю. Та черевики Caterpillar, попереднє тренування і правильне падіння зробили свою справу. Я ще довго стрибав і витанцьовував кругом погашеного парашуту, виглядав тих друзів, які поряд зі мною приземлилися і проводжав з заздрістю тих, хто лиш вискакував з літака на другому крузі.
«Щасливий і свободний … впевнений в собі», - як співають «Гайдамаки».
І шось ця ейфорія так засіла в голові і в серці, що й по цей час не відпускає. Це любов з першого разу, я тобі скажу.
Це були реально фантастичні відчуття!
І такі приємні і класні переживання я хочу отримувати постійно.
... Відмовитися не маю сил.
Та й чи треба?…
Тому ми вирішили взятися за цю справу серйозно: крім отримання задоволення для себе рідних, організували екстремальний клуб, щоб допомогти і привести в небо наших друзів і тих, хто хотів би це дійсно спробувати.
Ідею дав друг і ми її командою з ентузіазмом реалізували. Практично моментально серед друзів більше десяти людей загорілися бажанням в найближчу суботу виїхати купою до Львова і випробувати себе на сміливість.
Дякувати Господу і собі, - я зробив це!
Того сам собі сказав: «Мужик. Не очканув. Можеш!»
Я став ще одним фанатом і небо-жителем. Дав собі обіцянку однозначно витягнути в цю мрію багатьох справжніх людей.
І тебе запрошую.
Просто знаю – це варте того, щоб статися хоча б раз у житті!
Крапка.
update 18/07/2009: я це повторив сьогодні...
Понюхай, чим пахне небо! Мацни хмару!
Що потрібно для того, щоб полетіти?
Зробити це стало можливим сьогодні як ніколи легко. Раніше потрібні були дводенна підготовка і попередні обслідування лікаря та ще купа дурних довідок. Та зараз ти можеш практично за один день виконати в кабіні пілота спортивне пілотування або ж підготуватися і зразу ж виконати свій стрибок з парашутом. Тільки 1 день, твоє бажання і рішення!
Звичайно, до цього треба підготуватися. Це тобі не цяцьки-пацьки. Досить серйозне рішення і вчинок. Тому даю польотний райдер, тобто те, що нам потрібно для стрибків з парашутом і польотів.
Одяг – руки та ноги повинні бути повністю покритими (допускаються спортивні костюми, камуфляжні та інші спеціальні), аби захистити вас в разі приземлення на кущі чи дерева. Взуття – для стрибків необхідні черевики з фіксованою стопою та пружним низом. Вони забезпечать страхування ніг від вивихів та розтяжок під час приземлення. Якщо не маєте подібного взуття – спортклуб надасть спеціальні черевики для стрибків. Парашутне спорядження, шолом кожен отримує на місці після проходження теоретичного, практичного інструктажу, огляду лікаря та дозволу на стрибок.
2. Особисті документи:
3. Здоров’я та фізична підготовка:
А решта – через клуб попередньо забронювати собі місце і разом з нами виїхати одного чудового ранку до аеродрому.
Найчастіші запитання
Відповів досвідчений парашутист, член Львівського екстрім-клубу - ZIPPO
- Q : Я хочу стрибнути з парашута!!!
- A : Щоб стрибнути з парашута, треба на нього залізти ногами, а це дуже небезпечно, бо можна дістати в голову тупим важким предметом від інструктора, бо парашутна техніка вимагає особливого і обреженого ставлення до себе
- Q : Я хочу стрибнути з парашутом!!!
- A : Льогко, головне мати бажання, мінімально необхідні фізичні і фізіологічні параметри (руки ноги тіло і голову, без голови не можна, бо без шолома не пустять, а шолом тільки на голову одягається).
- Q : Я хочу вже !!!!
- A : В принципі, якщо ви дійсно хочете, то ніхто і ніщо вам не завадить, але якшо не напрягаючись, дешевше і неподалік, то прийдеться чекати весни і тоді в проміжках між побаченнями шукати час (практично всі стрибки на українських дропзонах здійснюються у вихідні, дехто ще працює в пятницю).
- Q : Я боюсь стрибати з парашутом.
- A : Я боюсь стрибати без парашута.
- Q : Я боюсь висоти!
- A : Звідки ви знаєте ? Стає пагано коли дивишся вниз з 7-го поверху? Ну-у-у, це трохи інша висота, зоооовсім інша. Висота в кількасот метрів на око не розбирається і мозок її адекватно не сприймає - так вона жахливо виглядає, але жодних запоморочень і тваринного жаху вона не викличе, нє ну є шо ДІЙСНО бояться висоти, але шансів опинитись серед них у вас мало.
- Q : А я все одно боюсь!
- A : ВСІ бояться !!! Ті хто не боїться або так каже - або бояться це визнати, або дурять, або психи і їх треба лікувати (це вже без жартів). Інше питання, шо пізніше цей страх поступово переходить в обережність і ховається під багажем знань і тренувань.
- Q : І дорого то?
- A : Перший стрибок на круглому не керованому парашуті ~ 300-400 грн, в залежності від регіону. Тандемний стрибок (це коли вас чіпляють до інструктора і ви ще з ним хвилину у вільному падінні) ~ 170 мертвих американських президентів.
- Q : Шось дорогувато...
- A : Ще не чув від жодної людини "Це не було варто цих грошей".
- Q : А якшо я вб’юсь?
- A : Ну я б так швидко на це не розраховував, єдине що це може спричинити - суто людський фактор, причому не ваш. Простіше кажучи - не вб’єтеся, не переживайте. Якщо вб’єтеся, то це не буде пов’язано із парашутами - авіакатастрофа, форсмажорні погодні умови, і т.д і т.п., але не парашут.
За крайні кількадесят років, коли парашутизм увійшов в дозвілля, питанням безпеки було призначено стільки часу, що парашутні системи для першоразників надійніші за маршрутки, на яких ви їздите. Єдине, що вам загрожує - це приземлення на ліс, що може бути небезпечно з точки зору «сиджу я на гілці і до землі не дістаю», або травмування кінцівок при приземлені і то лише в тому випадку, якщо неуважно будете слухати інструктора. Ті, хто дружать з головою, і зазвичай все роблять правильно, можуть ні за що не хвилюватись.
- Q : З якою силою я гепнусь об землю?
- A : Навантаження на ноги при приземленні буде, десь приблизно, таке, якби ви стрибнули зі звичайного стола (1м.) (Я вже починаю співчувати сусідам…) Але на цьому не потрібно зациклюватись, раз на раз не приходиться, приземлення може бути і жорсткішим, а може і ще м'якішим (залежить від багатьох факторів), тому в будь-якому випадку краще розраховувати на жорстке приземлення.
- Q : А мене покинула дівчина і я хочу вбитися, але перед цим випасти із літака ...
- A : З парашутним спортом ти не вгадав, самогубця там не має шансів - навіть якшо він захоче, він нічого не зробить, шоб вбитись (технічно це можливо але такі знання приходять з досвідом, а ще з досвідом прийде бажання жити і стрибати, а не звертати на дурниці, через які ви хотіли вбитись).
- Q : Хто укладає парашут?
- A : Укладають парашути маленькі діти чи то з Кореї, чи то з В’єтнаму, точно не скажу. По вихідним їх заміняють маленькі звірятка. Так, що заморочувати собі голову цим запитанням не варто.
- Q : А якшо не розкриється ...?
- A : Розкриється.
- Q : Але ж бувають випадки ...
- A : Бувають ... але випадок з "першоразником" це вже шось мізерноймовірне.
- Q : А якшо запасний не розкриється ...?
- A : Ну що б я вам порекомендував у цьому випадку робити… Напевно махати, що є сил руками. Може щось та й вийде з цього. O!!! Згадав один відомий усім вислів "я знаю звідки виходить адреналін".
- Q : А якшо я забуду шо треба робити?
- A : За вас все сама зробить парашутна система, для неї ви лише безголовий баласт, що має її центрувати своєю вагою знизу, і жодних дій від вас для нормальної роботи їй не потрібно.
- Q : Я хочу з собою взяти пляшку пива або шампанське і підчас польоту його розпити.
A : Нереально. Забудьте про це. - Q : Чим я буду дихати на висоті?
- A : Легенями і повітрям.
- Q : Що на себе нап"ялити?
- А : Та приктично все, що не буде шкода вам забруднити, так як на приземленні ви неодмінно будете падати. Вас може волочити по полю, а якщо вам ще “повезе”, то по полю, яке добрий господар недавно удобрив. І таке бувало, хе-хе. Тому я б радив вам про всяк випадок, брати щось з собою, щоб, вразі чого, можна було переодягнутись. Але є одне але! Ваші наряди. (а-ля кутюр) мають відповідати деяким критеріям, а саме:
Ще б я порадив взяти, в кого є еластичний бинт, зайвий раз не завадить підстрахувати свої тендітні ноженята, особливо прекрасній половині людства. На рахунок десантної шапочки не хвилюйтесь, вам її видадуть на летовищі.
Перед стрибком вам доведеться зняти: ювелірні і інші прикраси, годинники і т. д., і залишити їх своїм друзям, або в класі, який закривається на ключ (а на рахунок злодіїв, так їх в нас, практично, не залишилось! Ми їх з літака і без парашута :-). Також доведеться вийняти з кишень крихкі, колючі , ріжучі предмети.
Хто не може обійтись без своїх окулярів, то постарайтесь їх міцно закріпити гумкою, якщо це для вас буде важко, то поверх них ми вдягнемо спеціальні парашутні окуляри.
- Q : А якщо мене знудить підчас польоту?
- A : Дууууже рідко таке трапляється. Але якшо вже трапилось, то наш пілот сказав, що мити будете самі після себе та ще й господарським милом, щоб «жизнь малиной не казалась».
- Q : Чи мoжнa взяти з coбoю фoтoaпapaт?
- A : "Мoжно, ecли ocтopoжно", aлe нa вaш пepший cтpибoк я би нe paдив цe poбити з двox пpичин: стaтиcтикa пoкaзyє, щo минyлoгo poкy 6 гapнeнькиx фoтoaпapaтикiв випaлo з нeзгpaбних pyчeнят їx влacникiв i зacлyжeнo cпoчивaють дecь y тpaвичцi. I дpyгий нe дyжe пpиємний мoмeнт, кoли юнi cкaйдaйвepи y пoлювaннi зa гapним фoтo зaбyвaють, щo вoни мають вести постійний огляд повітряного простору, щоб хтось комусь не впав на голову + щe знижyютьcя i зaбyвaють пpo зeмлю, якa тaкoї xaлaтнocтi нe пpoбaчaє. …А друзі апельсини купили?
- Q : А в чом кайф? Юля (с) КВК
- A : Нажаль ніде нормального опису відчуттів і почуттів я не читав і не чув, і сам сказати не можу - людський словниковий запас занадто малий для цього, щоб зрозуміти.
Це треба відчути! Скажу лише, що кількість адреналіну, яку виділить ваш організм, буде достатньою, шоб викликати ненормоване виділення ендорфіну на довгий час :-)) Якшо ви хочете подивитись на щасливі обличчя і правдиві радісні посмішки - подивіться на обличчя тих, хто щойно вперше стрибнув з парашутом. Я їх бачив…
- Q : Та кому це потрібно?
- A : Кожен вирішує для себе, за себе і сам. Те що хтось стрибнув, не робить з нього героя, те що хтось відмовився - не робить з нього боягуза.
...тільки подивись на стіну відгуків після стрибків на аеродромі Цунів:
... ще залишилися питання, я думаю...
Тоді пропоную послухати і розпитати інструктора, який буде поряд з нами безпосередньо під час..... сттт-т-тттрашно сказати... сттт-т-т-трибка:
Інтерв’ю нашого інструктора
Віталій Костюк: життя в небі
Галина ТАРАБАНЬ, «Львівський портал»
Понад 1100 стрибків з парашутом здійснив у своєму житті рекордсмен України Віталій Костюк.
Ø Пане Віталію, Ви пам’ятаєте всі свої стрибки? Скільки їх було?
У моєму особистому заліку 1169 стрибків з парашутом.
Ø Ви також долучилися до встановлення рекорду України у групових стрибках…
Так. Цього року я брав участь у встановленні рекорду України. Кількість парашутистів, які під час вільного падіння створювали фігуру, становила 50 чоловік (Під час встановлення попереднього рекорду, роком раніше, вистрибувало всього 41 чоловік). Для цього були зібрані найкращі парашутисти України, але новий національний рекорд нам вдалось встановити лише після сьомої спроби.
Ø Для порівняння – яким є світовий рекорд? І чи плануєте Ви побити встановлений вами рекорд України?
Рекорд світу – 400 чоловік. Він був встановлений в 2006 році в Таїланді. Щодо національного рекорду, то я не можу сказати нічого конкретного, бо не я є його організатором. Але те, що наша львівська команда буде брати участь у встановленні національних рекордів, а можливо, навіть у світових – не виключаю.
Ø Мої знайомі, які стрибали з парашутом розподіляються на дві категорії: ті, які стрибнули один раз і більше не будуть, та ті, які відчули задоволення, приплив адреналіну – і для них парашутний спорт на все життя. Пане Віталію, розкажіть, будь ласка, який стрибок найстрашніший: перший, коли стрибаєш у невідомість, чи все ж таки другий – коли знаєш чого чекати.
Кожен по-своєму реагує на екстремальні ситуації, тому все залежить від самої людини. Проте хочу наголосити, що парашутний спорт – це такий же спорт, як, скажімо, велоспорт, мотокрос, автогонки. І, я, як професійний спортсмен, ставлюся до нього, як до спорту. А, стрибаєш ти перший раз, другий чи двадцятий... Не знаю, мабуть, усе залежить від настрою, внутрішнього відчуття, від того, що ти від цього стрибка очікуєш.
Ø Але, все ж таки, чи зберігається почуття адреналіну під час тисячного стрибка?
Звичайно, зберігається. Тому, що кожен стрибок є абсолютно не подібним на попередній, є відмінним від нього, а кожен спортсмен очікує від стрибків щось нове. Тому адреналін є, професіонали теж бояться. Якщо хтось стверджує, що людина після тисячного стрибка може не боятися – це неправда.
Ø Де новачкам можна навчитися стрибати з парашутом?
У Львові є авіаційно-спортивний клуб, де є льотна і парашутна ланка, і де готують парашутистів – першоразників. Якщо ж людна й надалі не вбачає життя без парашутного спорту і парашутних стрибків, то вона може продовжити навчання в цьому клубі під наглядом досвідчених інструкторів.
Ø Крім вашого клубу, хтось ще у Львові пропонує бажаючим спробувати себе у парашутному спорті?
Наш клуб раніше належав до товариства сприяння оборони України. І нині він є єдиним, де можливі стрибки з парашутом.
Ø Професійному спортсмену потрібно мати свій парашут? Скільки він коштує і де його можна придбати?
Звичайно, краще мати свій парашут. У Львові немає виробників парашутної техніки. Є російського виробництва та інших країн світу. Спортсмени–парашутисти віддають перевагу іноземним виробникам, оскільки це є вже більш досконала техніка, яка використовується у всьому світі.
Ø А скільки коштує?
Ціну на парашутну техніку можна порівняти із ціною на автомобіль.
Ø Але, все ж таки...
Починаючи від найпростішого: від тисячі доларів і до 7–8 тисяч. Сюди входить основний, запасний парашут, страхуючий прилад і ранець. Тобто, парашутизм – це недешеве задоволення.
Ø Ви згадували про страхування життя парашутиста?
Звичайно, страхувати своє життя і здоров’я потрібно, якщо ви займаєтесь будь-яким видом спорту, а особливо парашутним спортом. Адже в будь–якому спорті є моменти травматизму, навіть у шашках (сміється).
А першоразників ми страхуємо обов’язково. До речі, до участі в змаганні ви також не будете допущені без страхування.
Ø Яка різниця між військовим та спортивним парашутом? Наскільки мені відомо, новачки стрибають саме з військовим?
Перший раз стрибають з парашутною технікою військового взірця, бо ця техніка є надійною, вона стояла на озброєнні і колишнього СРСР, і України. Ця техніка перевірена з самого початку її використання, і з кожним роком вдосконалюється. Якщо ж врахувати, що парашутний стрибок для першоразників проходить, як атракціон, то перевага надається безпеці стрибка, досконалій парашутній техніці.
Першоразник – це людина, яка прийшла отримати задоволення, а не бойовик, якого закидають в тил ворога, і не спортсмен, від якого потребують спортивного результату.
Ø У парашутному спорті, напевне, існує віковий ценз. Чи можна стрибати раніше досягнення повноліття?
Зважаючи на те, що небезпека під час стрибка майже відсутня, ми приймаємо дітей з 14 років при умові, письмової згоди батьків. До речі, дуже багато батьків привозять до нас своїх дітей. Дуже часто після стрибка дитина втягується в парашутний спорт.
Ø Скажіть, будь ласка, стрибати з парашутом можна протягом року? Чи зимою, наприклад, є небезпечно?
У нас зимові стрибки не проводяться, тому що пора року холодна, а наша злітно–посадочна смуга земляна і літак трішки грузне. Розпочинається сезон у квітні і закінчується в вересні-жовтні. Інколи він продовжується до листопада-грудня (до речі, минулого року ми так і стрибали). Усе залежить від погодних умов.
Ø Напевне, вам відома статистика. Випадки, коли парашут не розкривається, трапляються часто?
Щодо статистики, як правило парашут не розкривається у спортсменів-парашутистів, які виконують багато стрибків в день, які професійно цим займаються і момент нерозкриття створюється при неправильному укладенні самого парашута. Як я вже говорив, новачки стрибають з військовими парашутами, бо, щоб стрибати з спортивними – треба оволодіти технікою вільного падіння. Окрім того, у військовому парашуті є таке поняття, як стабілізатор, тобто маленький парашут, який утримує правильне стояння парашутиста після вистрибування в повітря.
Ø Якщо не розкривається головний парашут, або ще гірше, коли він пошкоджений, то людина повинна перерізати стропи, та здійснити певні процедури, аби розкрився додатковий. Наскільки реально, що особа, у стажі якої два-три стрибки, зможе зорієнтуватися?
Якщо не розкривається головний парашут, хоча і це малоймовірно, – запасний розкриється автоматично. Тобто, небезпеки не має.
Ø Щодо медичних показників, з яким діагнозом не можна стрибати? Особа, яка йде на такий ризикований крок, повинна пройти медогляд: які саме довідки їй потрібні?
У нас є лікар, який перевіряє тиск, температуру тощо. Не можна стрибати, коли тиск надто високий, або коли людина застуджена.
...між іншим, саме пан Віталій знімає на відео ваш перший парашутно-польтний день в житті. Обіцяв дати відео для презентації, але поки що покаже безпосередньо перед стрибком...
Секрет Каскадера
А ще послухайте цю реальну історію від одного світового чемпіона-атлета.
От вона:
Дар і я стали друзями з дитинства, після того як познайомились у спорт школі по батуту. Одного разу ми по драбині забирались на рекламний щит, який був набагато вищим, ніж наша школа і стрибали вниз, приземляючись на м’який мат унизу. Я долізав усього до п’ятої сходинки; Дар просто піднімався наверх. Десять лет потому він став одним з найбільш сміливих і успішних каскадерів сучасності.
В одному зі своїх трюків Дар повинен був пробігти на максимальній швидкості, розвернутися спиною, розбити собою вікно, пролетіти шістнадцять поверхів униз, потім зробити сальто з півобертом перед тим як впасти на повітряну подушку. Будь-яка помилка в розрахунках могла коштувати йому життя. Трюки Дара включали в себе стрибок з верхівки приміщення Кепітол Рекордз в Лос-Анджелесі, стрибок з вертольоту, який завис в ста метрах над поверхнею землі, на повітряну подушку (з такої висоти подушка виглядала не більше поштової марки), а також водіння автомобіля по краю Гранд Каньйону, після падіння з якого він вибирався з автомобіля і смикав за кільце парашута.
Одного разу Дар жартома сказав мені: "Під час стрибка з парашутом, якщо ти висмикуєш кільце коли люди внизу виглядають як мурахи, це добре; але якщо мурахи розміром як люди – це погано».
Кожен раз, готуючись до чергового головоломного трюку, він повторює вголос свою дострибкову мантру, голосніше і швидше: «нуідуреньжея…. Нуідуреньжея…. НУІДУРЕНЬЖЕЯ… НУ І ДУРЕНЬ ЖЕ Я!"
Деякі люди вірили в те, що Дар навіжений і не знає страху. Однак, ні те ні інше не є істиною... Він просто має секрет, який дізнався давним-давно на тій самій драбині над спортшколою.
Дар Робінсон, один з найвідважніших зірвиголов сучасності переповнений жахом, майже до смерті наляканий при виконанні кожного свого трюку. Його серце вилітає з грудей; йому потрібно свідомо контролювати своє прискорене дихання; він потіє і труситься, як кожна інша людина, але він робить те, що намірився.
Те ж саме можете робити ви і я кожен день.
Ральф Уолдо Емерсон одного разу написав: "Зробіть те, чого боїтеся і ваш страх, однозначно, помре». Мудрі слова. Але абсолютно невірні. Страх не помирає; він може навіть не відступати. Якщо він усе-таки зникне, то все одно може воскреснути, щоб знову стати у вас на шляху. Таким чином, вашою задачею є не чекати поки страх помре, але зустріти його віч-на-віч, поки ви живі.
Ден Міллман «Мирний воїн»
Хочу дізнатися більше про те, як практично можна
Про eXtreme CVclub
Ідея клубу "виросла" в компаніїї давніх любителів адреналінового відпочинку. Нам від 25 до 33 років. З дуже різними професіями - від підприємця до державного службовця, від студента до топ-менеджера (до речі, можете зав"язати багато дуже корисних знайомств для Чернівців).
Але їдемо разом в гори, до води, в небо - в першу чергу, щоб відпочити у активній компанії. Об"єднує нас командою - авантюрне і непереборне бажання пригод і випробувань.
Для цього і створили eXtrim CVclub, щоб разом з друзями і близькими нам за духом людьми мати повністю організований і перевірений eXtreme-мальний маршрут без посередників.
Домінуючим літнім відпочинком для нас є стрибки з парашутом та спортивні польти. Запитаєте, чому саме стрибки з парашутом? Напевно тому, що "стрибки - це як секс: cпочатку страшно, а потім втягуєшся". Слова не мої, та я підтримую думку.
Наш клубний відпочинок не складається з одних парашутів і літаків. Ми намагаємось титанічно осилити хоча б якусь частку всіх існуючих цікавих видів екстремального відпочинку. Ось тому ми і продираємось через щілини в печерах, карабкаємось на вершини гір, долаємо водні перешкоди на гірських річках, катаємось на літаках з виконанням фігур вищого пілотажу.
Хто вже пробував, той не забуде! Робимо, одним словом, ще багато чого іншого, про що обов'язково напишемо для вас на EXTREME-мальному сайті.
Ясно, що, може, всього ми і не осилимо, бо так може і пупок розв’язатися, та спробувати треба...
Просто ми на власному прикладі намагаємось показати: щоб жити цікаво, потрібно бути активним. Бо всі ми будемо нюхати квіти з другого боку, але до того вже буде що згадати і розказати внукам ;-)
То чому саме ми?
Дозволь я поясню так, як є...
Лише кілька моментів, чого тобі варто приєднатися до нас:
Влиєшся в тусовку людей, для яких небо стало не тільки спортом і відпочинком, а й новою філософією життя. Будь певен – це справжні переможці;
- Хоч ми різні за віком, професіями і заняттями, в клубі маємо можливість спілкуватися, ділитись враженнями просто з такими самими «крейзі», як і самі;
- Одна з наших задач - вибудувати спільно команду для польотів і стрибків над цілим світом. Тебе це цікавить? Тоді приєднуйся!
- Ми створили саме клуб, а не комерційну контору: ти ні на копійку не переплачуєш і розраховуєшся безпосередньо з організаторами польоту чи стрибка;
- Для членів клубу ми будемо добиватися знижок на всі види наших спортивних захоплень, а зараз ми маємо пріоритетне право у роботі з інструкторами та пілотами;
- Рекомендуємо і організовуємо тільки те, що випробували на собі;
- Мужики, статистика переконливо говорить: екстремалам дають частіше ;-)
- З нами легко і дешево отримати ці враження. Наш клопіт – організація, дорога і решта питань. Тобі залишається тільки відпочинок;
- І будь певен, ти отримаєш набагато більше від клубних заходів, турів і рейдів, ніж написано в програмі. Перевірено особисто!
- Насправді, якщо ти мариш небом, хочеш бути з хмарами на ти, живеш надією на свій N-ний політ чи стрибок, то бігом до нас. Сьогодні кращий день, щоб використати шанс відчути це.
Ми якраз за день і справимося!
Тільки один день....
Програма екстрім-туру:
Даю нарешті чітку програму нашого активного відпочинку! Робимо це отаким драйвовим макаром:
4.30 – виїзд з Чернівців від стадіону «Буковина» (тури здійснюємо в суботу та неділю – дивись календар) комфортним мікроавтобусом
9.00 – прибуття на аеродром Цунів
9.30 – 12.00 – інструктаж та відпрацювання елементів стрибка для парашутистів
13.00 – 17.00 – стрибки з парашутом
10.00 – 17.00 – польоти на ЯК-52 та L200D
17.30 – 18.00 – посвячення в члени клубу, вручення посвідчень парашутиста
18.00 – 22.00 – бонусний екстрім, про який нижче поговоримо…
2.00 – прибуття до Чернівців
* Розклад не є таким чітким і можливі його незначні зміни в часі стрибків, польотів, бо вони залежать від багатьох факторів. Але виїзд – приїзд матимемо чітко за планом.
Бонуси
Презентуємо і пропонуємо відпочинок без зупинок для сильних духом переможців гравітації і страху.
Зразу ж після польотів та стрибків ми відправляємось до Львова в новостворений аквапарк «Пляж», де святкуємо водним релаксом, драйвом і швидкістю свій небесний дебют і влиття (заліт, точніше) в члени клубу.
А бажаючі разом з персональним гідом (тобто зі мною, як колишнім львів’янином-курсантом) матимуть змогу зробити екскурсію по чудовому старовинному місту.
Оперний театр, Ратуша, міський Арсенал, Вернісаж, «Стометрівка», костьоли та собори, легендарні кав’ярні Львова чекають нас.
Приправити це діло зможемо в «Макдональдсі» або покласти жирну кому для майбутніх пригод за столом галицької кухні.
Як вам така пропозиція?
Гарантії
Від імені клубу я можу гарантувати чітку організацію процесу і виконання наших домовленостей.
Хоча це некомерційний проект, але ми пропонуємо тобі витратити свій час, гроші і довіритися нам у цій екстремальній пригоді.
Ми цю дорогу вже протоптали і добре знаємо, що саме робити, щоб дешево і без втрат відпочити і отримати адреналін.
Тому, якщо ти не отримаєш те, що ми обіцяємо – поїздку за програмою, - я особисто поверну сплачені гроші без будь-яких спорів.
Та на жаль, далі ми разом не зможемо працювати і відпочивати.
Звичайно, є речі, на які ми не можемо впливати з об’єктивних причин.
В разі, якщо погодні умови завчасно не будуть сприяти поїздці, ми перенесемо наш виїзд на інший день, або повернемо тобі гроші за дорогу (усю решту оплат – польоти, стрибки, інший відпочинок – ти робиш тільки на місці і розраховуєшся з інструкторами і пілотами безпосередньо перед своїм стрибком чи польотом).
Тому практично всі ризики, крім твого здоров’я (яке, між іншим, також на місці застрахують) ми взяли на себе.
Тобі залишається рішитися,
спланувати і разом з нами
рванути в цей екстрім-тур.
Тому – вперед на сторінку з цінами на це все задоволення, варіантами оплати дороги і контактами,
за якими зможеш замовити і підтвердити свою участь.
Коли планується екстремальний тріп?
Найближча дата виїзду - 4 червня 2011 - наш Sky-eXtreme-tour "I can Fly!".
Та на цю поїздку залишилося на сьогодні лише 3 місця.
Тому, якщо ми по даті визначилися, то забронюй, поки є можливість, собі місце.
Час не чекає.
P.S.
Знаю точно: цей день запам’ятається на все життя і дуже сильно змінить його.
Прийми рішення і ти вже ніколи не будеш тим, ким був до зустрічі з небом.
P.P.S.
Відчуваю, ти все ще маєш сумніви: «Я ще не готовий. Мабуть, якось пізніше. Чи зможу я? А в мене вийде?» Точно з такими думками, як вже розказував, я сам залишився один-на-один після пропозиції друга випробувати політ і стрибок.
Я не здивований.
Скажу більше: це абсолютно нормальна захисна реакція психіки, яку й повинна мати кожна здорова і адекватна людина. Це голос самозбереження, голос цивілізації, який добре озброєний такими дуже легкими на запам’ятовування асоціаціями: «Парашут – не розкрився, літак – упав, висота – страшно, швидкість – небезпечно, товстий – негарний, життя – важке». Це той бік нашої натури, який свято береже наш спокій, фанатично відганяючи будь-які спроби змінити будь-що у часто паршивому, але вже усталеному порядку речей.
Та тільки в цьому внутрішньому вічному діалозі у вас, у мене, у кожного, - є опонент. Той, за плечима якого мільйони років боротьби наших предків за право жити, дух воїна, воля до перемоги, пристрасне бажання приборкати суперника, будь то новий життєвий виклик, звір чи стихія. Цей голос завжди запитає: «Хто ти є насправді?
Чого ти вартий?
З чого ти зліплений?
Це все, на що ти здатний?
Зберися, тряпка! Собі в очі подивись.»
Шкода, але у більшості людей з роками кудись втікає ця внутрішня мужність і сила, а життя з позиції обережності стає принципом поведінки і вчинків. Я не той, хто буде переконувати у хибності такого вибору. Кожен сам вибирає свої дороги.
Тому ми кидаємо виклик кожному, хто відчуває себе справжнім!
Взяти себе за шкірку і зробити те, що хочеться.
Без ніяких відмазок і дурнуватих аргументів.
Значення має тільки дія і результат.
Решта – пусте і вартість йому – ноль.
....І тільки одна історія наостанок...
У мене є одна прекрасна розповідь, що написана смертельно хворою вісімдесятип’ятирічною жінкою, сказав містер Харт, протягуючи молодому чоловіку листок паперу. — В ній міститься глибока мудрість.
«Якби я могла прожити своє життя заново, я постаралася би зробити набагато більше помилок. Я вже не була б такою ідеальною. Я би розслабилась. Я стала би гнучкою. Я поводила би себе простіше, ніж в уже пережитій подорожі. Насправді, тепер мені відомо зовсім небагато речей, до яких я би поставилася серйозно. Я була би більш безумнішою. Я була б менш тверезомислячою.
Я використала би більше шансів. Я би більше подорожувала, дряпалася би по горах, переплила би більше річок і побувала би в багатьох місцях, які я так і не відвідала. Я би їла побільше морозива і поменше квасолі.
У мене було би більше реальних проблем, — але менше надуманих!
Знаєте, весь час я була однією з тих, хто кожну хвилину, день-у-день живе з позицій обережності, раціональності і здорового глузду. Господи, в мене було стільки моментів, і, якби лиш я ще раз могла повторити все це, їх було б у мене набагато більше — мить за миттю.
Я була однією з тих, хто ніколи не виходить на вулицю без плаща, термометра, пляшки з гарячою водою, чашки з полосканням для горла і парашута. Але якби я могла ще раз повторити все це, я подорожувала б "налегке".
Якби я могла повторити все це, я би ходила босою від самої ранньої весни до пізньої осені.
Я більше каталася би на каруселях, я би частіше зустрічала схід сонця, я частіше би гралася з дітьми, — якби лише тільки я могла заново прожити своє життя!
Біда лише в тому, що я не зможу.»
Адам Джексон "Десять секретів щастя"
А з якими думками ти свою старість зустрінеш?
До чого ти прислухаєшся?
Що насправді керує твоїм життям?
Чи дійсно ти робиш те, про що мрієш?
Припиняй сумніватися.
Чистого неба і до зустрічі,
Женя Житарюк