Домівка

І спочив та й умер Авраам у
старощах добрих, старий і нажившись.
І він прилучився до своєї рідні.
Буття 25,8

Шановне панство!

Сьогодні ми, громадська організація "ЕЛЕОС", презентуємо інноваційний проект у сфері соціального забезпечення, який звернений до нашого з Вами милосердя. Саме так перекладається і грецьке слово Ελεος (Елеос).

Довідка:

грецька назва - Ελεος
транслітерація - Eleos (eleos), елеос
латинський переклад - Misericordia, Clementia
український переклад - милосердя, жалість, співчуття
російський переклад - милосердие, жалость, сострадание

Громадська організація "Елеос",створена на основі ідеї про те, що опіка невиліковно хворих може стати гуманнішою, ефективнішою та кориснішою, а може, навіть, гідною наслідування державними установами.

Відомо, що у Греції в давнину найціннішими ліками була олія - єлей. А ще, з грецької: "Господи, помилуй", - звучить: "Кіріє, єлейсон", - тобто: "Господи, полікуй, зціли мої рани душевні".

Також, існують історичні описи одного з жителів грецького пантеону богів - духа (демона) Елеоса, алтар якому стояв на площі в Атінах. (див. тут). Павсаній (I, 17, § 1), пригадує цей алтар Елеосу та поклоніння атінян, які єдині з усіх греків вважали його корисним для людського життя, він бо ж є духом (демоном) милосердя, жалості та співчуття.

Антонімом слову "Елеос" у грецькій міфології є слово "Анаідея". Богиня Anaideia - дух (демон) жорстокості, безсоромності та безжалісності. Анаідея також була супутницею богині Hybris (насилля), а її антиподом був, зрозуміло, демон Елеос.

Оці артефакти давньогрецької міфології, власне, й стали предтечею назви нашого проекту, який, згідно до відомого вислову про човен, який пливе у відповідності до свого імені.

І хоча проект звернений до нас, продуктом його є душевні й тілесні справи милості до ІНШИХ, нужденних. У нашому випадку йдеться про милосердя до тих, що опинилися на краю життя - перед лицем смерті. Вони поки ще “з нами”, живі тілом, але погляд їх вже спрямований “від нас”, а дехто навіть впав на дусі.

***

Милосердя - достатньо затребуване людське переживання, усеосяжний рух душі й тіла, так би мовити, “від-одного-до-іншого”. Це, бігме, ДІАЛОГ двох людей, одна з яких дає, а інша отримує.

Акт милості, що вчинено для ІНШОГО, а не для себе, за словами богопосвячених людей - рятує душу того, хто дає. Проте, у сучасній Україні цей акт часто-густо “не запропонований” кому слід, а до того ж дехто рішуче відкидає чиюсь до нього жалість, говорячи у відповідь щось на кшталт: “Тільки не треба мене жаліти”, вдаючи цим, що жалість (співчутливе ставлення до чужого горя, переживання - див. тут) буцімто є непотребом, марною для людини справою, яка, мовляв, паплюжить та соромить її автора!?

Але, панове, треба зазначити, жалість, співчуття, милосерді, жертовність - у будь якому випадку, - це виключно людська прикмета, а, радше, іпостась, яка тваринам аж ніяк не притаманна. Не виключено, що це наше єство, серцевина, "сіль" людини. Можливо тому, вислів про серце, що "щемить" від жалю, таки має рацію?

До того ж, їх у нас дуже багато - людей нужденних, що животіють у злиднях, очікуючих милості, милосердя, жалості, добрих наших справ, та не дочекавшись, відтак, приймаючих крайні, остаточні, останні у житті рішення:

  • онкохворі, що проводять свої останні дні, знедоленими і немічними, часто-густо без необхідних препаратів знеболення і своєчасно оформленої пенсії по інвалідності,
  • наркозалежні, що вибирають між метадоновою програмою і неможливістю тверезо жити у наркогенному середовищі,
  • жінки, що опинилися перед вибором “переривати/не переривати" вагітність - тобто життя людини на ембріональній стадії,
  • пересічні люди, які “раптом” прийняли рішення піти з життя, "просто" зробивши крок у вікно чи запивши водою жменю пігулок, таким чином відповідаючи на стрес життя, яке їх так і не розрадило…

Дані групи населення є своєрідними групами ризику та, відтак, потенційними споживачами послуг нашої громадської ініціативи: фахової роботи психологів, психотерапевтів, соціальних консультантів, як розрадників під час чи не найбуттєвішого вибору у житті людини - на межі життя й смерті. Це стан так званої екзистенційної кризи та розпачу, коли людина може впасти у дусі.

Довідка:

латинська назва: existentia "існування", від existentialis «що стосується існування», від exsistere «виступати, з'являтися, становитися, існувати»,

грецький відповідник - від грец. όντος (онтос) — суще, те, що існує,

український переклад - буття, існування, екзистенція.

***

Сенс, який вкладають різні люди в поняття “милосердя” багатовимірний, пронизуючий інші, й не тільки однокореневі з ним слова, чим, власне, їх уподібнюючий:

  • милість, милостиня, милосердя, милування іншого,
  • подання милості, і далі, вже по смислу - піклування іншим, допомога іншому,
  • жалість, жалісливість, жалість до іншого,жалоба за іншим,
  • добро, доброта, доброчинність, благо, благочинність, благодійність, благодіяння,
  • годити, догоджати, догоджання Богові, а не людині.

Так сталося, що чеснота милосердя, вочевидь, рідкісна, але, все ж таки, невідступна супутниця нашої цивілізації. Рекорди й подвиги милості та жертовності позначені у скрижалях історії та у священних текстах, що дійшли до нашого часу. Особливо ушановується милість й милосердя у християнстві, де земний шлях і жертва Ісуса є, водночас, милістю Бога обраному народові та язичникам довкола, та й досі є прикладом, що веде за собою серця багатьох доброчинців, праведників, звичайних добропорядних людей.

Милосердні справи мають подібну до усього сущого діхотомічну структуру: щодо тіла і щодо душі. Святе Євангеліє щодо тіла визначає такі діла милосердя: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього в дім прийняти, недужому помогти, в'язня відвідати, померлого поховати. В книзі Приповідок читаємо, як заохочується доброчинність: «Хто чинить добро бідному, той Господу позичає, і Він йому відплатить за його добродійство» (19,17).

Діла милосердя щодо тіла, проте, не мають такої ваги, що їх мають діла милосердя стосовно душі. Вони, власне, торкаються понятть піст (коли людина свідомо обмежує власні душевні пристрасті шляхом духовного напруження) та жертва (коли свідомо віддається частка свого заради когось іншого):

  • грішника навернути,
  • невігласа навчити,
  • в сумнівах розрадити,
  • зажуреного потішити,
  • не пройти мимо того, хто впав на дусі,
  • кривду терпеливо зносити,
  • образу з серця прощати,
  • за живих і померлих молитися.

Ці міркування змальовують просту і, водночас, дуже не просту схему, яка спрощено виглядає таким чином: автор милості ---> акт милості ----> одержувач милості.

Ліва частина схеми “приховує” в собі сокровенну таємницю вчинку милості, милосердя та людей, зайнятих подібною працею, певні умови та засоби цієї роботи. Праворуч - площина, де бракує милості, а її дефіцит подекуди сприймається за правило, але головне - милосердя там вимагається рівно стільки, скільки Ви маєте. Та й ще дрібку. Ось ця дрібка - сама по собі не з'явиться на світ Божий, її треба створити, віддати понад або через своє "Я" - пожертвувати.

Довідка:

жертва - добровільна відмова від когось-чогось на будь-чию користь (словник Ожегова).

Не випадково семантичні (смислові) поля понять "жертва" та "милість" перетинаються, оскільки мають спільне - реципієнта, тобто людину, яка потерпає, страждає, потребує, та яка, в решті решт, отримує необхідне. Акт милосердя, так само як і акт жертвенний має точку, де поєднуються потреба того, хто у скруті, та відповідні до цієї потреби матеріальні або душевні ресурси, жертводавця або доброчинця.

Наша громадська ініціатива, та, власне, вищеозначена інтенція у соціяльному полі України стала, точкою, до якої ми хочемо "прикласти" плече важеля під назвою інформаційно-просвітницький та інноваційний проект у сфері соціального забезпечення Ελεος-пілот, телефон довіри ЖИВИЦЯ, спільні проекти із нашими партнерами тощо.

Отже, ГО "Заради життя" запрошує усіх небайдужих до чужого болю і страждань. Прикладімо ж, панове, до чужого болю наших з Вами ліків - милосердя та професіоналізму! Деякі люди потребують наших зусиль душевного гатунку, аби спочити як той Авраам з книги Буття (див. епіграф).

Можливо саме тому чи не усі учасники проекту (викладацький та волонтерський склади) від його початку зголосилися на доброчинну участь. У першу чергу, це стосується викладацького складу: викладачі-науковці, тренери-практики, лектори та душпастори.Волонтери проекту працюватимуть безкоштовно.

Відтак, оцей життєвий, бігме, українсько-причорноморський контекст, наша з вами добра воля та милосердний потенціал учасників проекту від його початку - надихають усіх нас, подають нам надію та плекають наші сподівання щодо вдалої та доброї долі нашого малюка доброчинності, що його ми й презентуємо у такий спосіб.

Шануймося, панове.

З повагою, Жогно Юрій, Голова "ЕЛЕОС".

Вересень 2012 року.