Джублик - урочище біля села Нижнє Болотне в Іршавському районі,
Закарпатської області, греко-католицьке місце пілігримки та прощі, де
відбулося об’явлення Матері Божої маленьким дівчаткам Оленці та
Мар’янці.
На сьогоднішній день в урочищі Джублик придбано будинок та
пристосовано його для чоловічого монастиря „Появи Пресвятої Родини”,
будується також жіночий монастир. Раз на рік, перед річницею Появи, в
урочищі Джублик проводиться з’їзд християнської молоді. В чоловічому
монастирі, в каплиці Івана Христителя, зберігається копія чудотворної
ікони Матері Божої Єрусалимської.
Історія подій в Джублику
27 серпня 2002 р. в Україні біля джерела під Джубликом об’явилась
Матінка Божа двом дівчаткам Оленці та Мар’янці, які бачать Її щодня і
спілкуються з Нею. Дівчатка стверджують, що на Богослужіння часто
приходить вся Пресвята Родина – Ісус, Марія, Йосиф.
“Я прийшла, щоб допомогти,”- каже Богородиця через дівчаток. “Я
хочу допомогти відновити авторитет священиків у народі, об’єднати цей
поділений народ і об’єднати Церкву”.
Пресвята Діва просить на місці Її з’яви молитися Вервицю та
збудувати капличку, щоб люди приходили сюди на прощу. Також Пречиста
Діва Марія просить збудувати тут лічницю.
Видимі знаки на сонці – для тих, хто не вірить у це! Сонце виконує
"танок", обертається навколо своєї осі, змінюючи свої барви. Крім цього
над місцем об’явлення часто з’являється веселка – видимий знак союзу
між Богом та людьми.
Слова, які передають дівчатка з Нижнього Болотного – “в дусі Божої
Матері”, - так вважають у Київській Нунціатурі (за словами Єпископа
Маргітича).
Папа Іван Павло II благословив дівчаток та Україну.
Від Львова до Джублика проклали Хресну Дорогу Єдності. Перший та п'ятнадцятий Хрести просльозились кров'ю…
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фото володимира
Гарна Пані у Джублику
Автор: Марія ВЛАД, отець-ієромонах Атанасій ЧИЙПЕШ
Вседiва пiд час явлень не лише покриває, зцiлює людей, а й застерiгає. Це було у французькому Лурдi, португальськiй Фатiмi, iспанському Гарабандалi, на грецькому Афонi та в багатьох iнших мiсцях свiту. А в Українi — у Києвi, Почаєвi, селах Гошiв, Кобаки, Зарваниця... Найчастiше Матiр Божа являється дiтям у якiйсь непримiтнiй мiсцинi. Так трапилося i в Джублику.
Панi на хмаринцi 27 серпня 2002 року пiсля обiду в переддень Успiння Пресвятої Богородицi у закарпатському селi Нижнє Болотне двi дiвчинки пiшли собi в урочище Джублик до джерела. Його вода вважається найкращою в окрузi. Оленка озирнулася й побачила за Мар’яною гарну Панi. — Дивися, хтось позад тебе стоїть. Гарна Пані у ДжубликуАле та нiкого не бачила. А коли ще раз озирнулася — i справдi... Дiти налякалися. Думали, що перед ними якась чарiвниця. Панi до них не говорила, тiльки спостерiгала. Стояла на хмаринцi, всiянiй живими квiтами. Мала яскраво-бiлi шати, пiдперезанi блакитним поясом, а на головi — бiлу накидку. Дiвчатка почали вiдходити, а Панi мовчки попливла на хмаринцi за ними. I так аж до села. Дiти схвильовано розповiли про незвичайну подiю. Батьки не повiрили. Мовляв, менше треба пустого читати й дивитися, то й не буде нiчого привиджуватись. I все ж таки батько Мар’янки, священик Петро Кобаль, застерiг дiвчат: якщо знову побачать ту особу, щоб перехрестили її та себе. Того ж дня увечерi дiвчатка пiшли до дитсадка по Оленчину сестричку. I знову побачили Панi. Вона тепер невiдступно супроводжувала їх на своїй хмаринцi. Дiти перехрестили Її, як учив отець. Вона тiльки радо усмiхнулася й Сама перехрестилася. Тодi дiвчата зважилися запитати, хто Вона. Вiдповiла. Але одна дiвчинка почула, що звати Її «Пресвята Дiва», а iнша водночас: «Пречиста Дiва Марiя». Повертаючись iз садка, дiти знову побачили свiтлу Особу. Цього разу iз двома янголами. Один високий, другий нижчий. Згодом Пречиста пояснить дiвчатам, що там був i третiй малий янгол. Малi — то янголи-охоронцi дiтей. А високий — архангел Михаїл. Саме вiн є покровителем їхньої церкви.
«Я прийшла об’єднати Церкву i народ» Дiти поволi набиралися смiливостi. Поцiкавилися у Вседiви, чого Вона прийшла. I почули: «Допомогти вiдновити авторитет священикiв у народi, об’єднати Церкву та народ. Скажiть своїм батькам, аби разом iз вами йшли молитися до Джублика». Гарна Пані у Джублику Важко уявити, щоби батьки, а тим паче священик покинули церкву й пiшли молитися до джерельця. Отець Петро спочатку мучився в думках, вагався. Послав iз дiтьми свою дружину. Потiм сам у спортивному одязi пiшов, нiби по гриби... А дiвчата стверджували, що продовжують бачити Матiнку Божу. I що Вона просить отця Петра повiдомити церковну владу про Свою появу. Священик спитав, кому першому це сказати. Дiвчатка почули вiдповiдь: «Старенькому владицi Маргiтичу». Владика вiдразу приїхав. Довго розпитував дiвчат, а тодi каже: — I зараз ви бачите Її? — Так, — мовили в один голос Оленка й Мар’янка. — Тодi спитайте, який буде знак, що це саме Вона. — Люди самi приходитимуть на це мiсце молитися. Тiєї хвилини єпископ побачив, як зусiбiч до мiсця появи йдуть святково вбранi люди. Вiн полегшено зiтхнув. Селом уже летiла звiстка, що владика зараз правитиме у Джублику. Цей день — 31 серпня 2002 року — став початком Служби Божої в урочищi. Мiсце вогке, можна сказати, мокре. Недарма й село називається Нижнє Болотне. Джерельце убого дзюркотить на камiння пiд схилом, вкритим рiдким лiсом. А тисячi й тисячi людей звiдусiль, не тiльки з України, тягнуться сюди за покликом Матерi Божої до святих тайн сповiдi та причастя. Була там i я. Правда, збиралася зо три роки, хоча мала великий потяг. Моя хвороблива сестра побувала першою. Вона зателефонувала менi (а це буває дуже рiдко) i заплакала у слухавку: — Марiє, поїдь, я бачила Матiр Божу!.. Сестрi я повiрила. Неправди за нею нiколи не чула. Iз Києва до Джублика неблизько — тисяча кiлометрiв. Може, тому я так довго туди не вибиралася. Та й скептикiв довкола нового явлення не бракувало. I в Києвi, i в околишнiх селах поблизу самого Джублика. I серед мирян, i серед священикiв. Один богослов застерiгав: «Сатана готовий будь-ким показатися, тiльки щоб йому поклонялися».
